ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФЛАМІФІКС 200

(PHLAMIFIKS 200)

Склад:

діюча  речовина: цефіксим;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить цефіксиму тригідрату еквівалентно цефіксиму безводному 200 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна,  магнію стеарат, кальцію сульфат, кальцію гідрофосфат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію бензоат (Е 211), тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (E 171), поліетиленгліколь 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: майже білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефіксим — антибіотик групи цефалоспоринів III покоління для внутрішнього застосування. В умовах in vitro проявляє значну бактерицидну активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів.

Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найрозповсюдженішими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E.coli, Proteus Mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамази — позитивні і негативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамази — позитивні і негативні) і Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз. Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) і Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні і метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes і Clostridia стійкі до цефіксиму.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Абсолютна біодоступність після перорального застосування цефіксиму становить 22–54 %. Оскільки наявність їжі значно не впливає на всмоктування, цефіксим можна призначати незалежно від вживання їжі. Згідно з дослідженнями in vitro, концентрації в сироватці крові або сечі від 1 мкг/мл вважалися адекватними для більшості поширених патогенів, проти яких активний цефіксим. Максимальний рівень у сироватці крові після прийому рекомендованих доз для дорослих або дітей становить від 1,5 до 3 мкг/мл. При повторному застосуванні відбувається незначне накопичення цефіксиму або практично не відбувається його накопичення.

Фармакокінетика цефіксиму порівнювалася у здорових пацієнтів літнього віку (віком > 64 років) і молодих добровольців (віком 11–35 років) після призначення 400 мг цефіксиму 1 раз на добу протягом 5 днів. Середні значення максимальної концентрації (Cmax) та площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) були трохи вищими у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам літнього віку можна призначати препарат у таких же дозах, що і дорослим.

Розподіл.

Зв'язування з білками сироватки крові добре характеризується для сироватки крові людини і тварин. Цефіксим майже повністю зв'язується з фракцією альбуміну, середня вільна фракція становить приблизно 30 %. Зв’язування цефіксиму з білками крові залежить лише від концентрації в сироватці крові людини при дуже високих концентраціях, які не спостерігаються після клінічного дозування.

Метаболізм.

Метаболіти цефіксиму не були виявлені у сироватці крові або сечі людини.

Виведення.

Цефіксим виводиться в основному в незміненому вигляді із сечею. Основним механізмом є клубочкова фільтрація.

Передача цефіксиму, міченого 14C, від щурів у період лактації до їхнього потомства через молоко самиць була кількісно невеликою (приблизно 1,5 % від вмісту цефіксиму в організмі матері у дитинчати). Немає даних про проникнення цефіксиму у молоко щурів. Проникнення цефіксиму через плаценту було незначним у вагітних щурів, які отримували мічений цефіксим.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

-       інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт, тонзиліт);

-       середній отит;

-       хронічний бронхіт;

-       неускладнені інфекції сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит).

Протипоказання.

-       Підвищена чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до інших компонентів препарату;

-       підвищена чутливість до пеніцилінів;

-       порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Блокатори канальцевої секреції (алопуринол, діуретики, пробенецид) підвищують максимальну концентрацію цефіксиму в крові та затримують виведення його нирками, що може призвести до посилення симптомів передозування.

Саліцилова кислота підвищує концентрацію вільного цефіксиму на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв’язування з протеїнами; цей ефект є залежним від концентрації.

Антикоагулянти кумаринового типу. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, у деяких пацієнтів було зареєстровано підвищення протромбінового часу, тому слід дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію. Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антикоагулянти типу кумарину, наприклад варфарин калію. Оскільки цефіксим може посилювати ефекти антикоагулянтів, можливе збільшення протромбінового часу з/без клінічних проявів кровотечі.

Карбамазепін при одночасному застосуванні з цефіксимом може спричиняти підвищення концентрації останнього у плазмі крові, тому доцільно контролювати рівень карбамазепіну у плазмі крові.   

Ніфедипін підвищує біодоступність цефіксиму, але клінічна взаємодія не визначена.

При комбінованому застосуванні цефіксиму з потенційно нефротоксичними речовинами (аміноглікозидами, колістином, поліміксином, віоміцином) або сильнодіючими діуретиками (етакриновою кислотою, фуросемідом) існує підвищений ризик розвитку ниркової недостатності.

При застосуванні цефіксиму, як і інших антибіотиків, можливе зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Інші форми взаємодій. Застосування цефалоспоринів може призводити до хибнопозитивної реакції при визначенні глюкози в сечі за допомогою розчинів Бенедикта, Фелінга або при застосуванні таблеток із сульфатом міді. Для визначення глюкози у сечі рекомендується використовувати глюкозооксидазний тест.

Під час застосування цефіксиму може виникати хибнопозитивний прямий тест Кумбса. Отже, слід мати на увазі, що позитивний результат тесту Кумбса може бути зумовлений застосуванням цього лікарського засобу.

Особливості застосування.

Енцефалопатія.

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефіксим, зростає ризик виникнення енцефалопатії (що може проявлятися судомами, сплутаністю та порушенням свідомості, руховими розладами), особливо у разі передозування або у пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок.

Тяжкі шкірні реакції.

У деяких пацієнтів, які отримували цефіксим, спостерігалися серйозні побічні реакції шкіри, такі як епідермальний токсичний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, медикаментозний висип на шкірі з еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP). Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми серйозних шкірних проявів, таких пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Лікування слід припинити при першій появі шкірного висипу, уражень слизових або будь-яких інших ознак гіперчутливості шкіри. У випадках виникнення серйозних шкірних побічних реакцій слід призначити відповідне лікування та/або вжити необхідних запобіжних заходів.

Реакції підвищеної чутливості.

Перед початком лікування цефіксимом слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі реакції гіперчутливості на цефалоспорини, пеніциліни або на інші лікарські засоби. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам при наявності алергічних реакцій, особливо на пеніциліни, цефалоспорини та інші лікарські засоби. У деяких пацієнтів були зареєстровані тяжкі реакції (включаючи анафілактичну реакцію, перехресні алергічні реакції), а у поодиноких випадках – летальні випадки (див. розділ «Побічні реакції»). При розвитку алергічної реакції на цефіксим слід негайно відмінити препарат і призначити відповідне лікування.

Гемолітична анемія.

Після застосування цефалоспоринів були описані випадки виникнення гемолітичної анемії, в тому числі тяжкі випадки з летальним наслідком. Також зафіксовані повторні випадки виникнення гемолітичної анемії після застосування цефалоспоринів у пацієнтів, у яких раніше виникала гемолітична анемія після першого введення цефалоспоринів, включаючи цефіксим.

Гостра ниркова недостатність.

Як і інші цефалоспорини, цефіксим може призвести до гострої ниркової недостатності, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан. При виникненні гострої ниркової недостатності застосування цефіксиму слід припинити і призначити відповідну терапію або вжити відповідних заходів.

Порушення функції нирок.

Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі значно порушеною нирковою функцією (див. розділ «Спосіб застосування та дози». «Дозування при нирковій недостатності»).

Застосування у педіатрії.

Безпека застосування цефіксиму недоношеним або новонародженим не встановлена.

Псевдомембранозний коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Застережні заходи необхідні при застосуванні препарату  пацієнтам із захворюваннями ШКТ в анамнезі, особливо коліту (були зареєстровані випадки псевдомембранозного коліту).

Антибіотики широкого спектра дії порушують нормальну мікрофлору товстої кишки і можуть призвести до надмірно швидкого зростання клостридій. Токсин, продукований Clostridium difficile, є основною причиною розвитку діареї, спричиненої антибіотиками. При тривалому застосуванні препарату можливе порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може спричинити спалах росту Candida albicans і, як результат, – кандидоз слизової оболонки рота; також можливий розвиток тяжкої діареї та псевдомембранозного коліту. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть розвиватися під час або після припинення лікування антибіотиками.

При легких формах псевдомембранозного коліту, спричинених застосуванням антибіотика, може бути достатнім припинення застосування лікарського засобу. Якщо симптоми коліту не зменшуються після відміни, слід призначити пероральний прийом ванкоміцину, який є антибіотиком вибору в разі виникнення псевдомембранозного коліту. При виникненні коліту середнього ступеня тяжкості або тяжкого до лікування необхідно додати електроліти та розчини білків. Слід уникати одночасного застосування лікарських засобів, що зменшують перистальтику кишечнику. Необхідно виключити інші причини коліту.

Вплив на результати серологічних досліджень.

Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивний аналіз сечі на глюкозу. За наявності відповідних симптомів необхідно припинити лікування цефіксимом та призначити відповідне обстеження і терапію.

Дані лабораторних досліджень.

При застосуванні лікарського засобу можуть відзначатися оборотні зміни у показниках функції печінки, нирок та крові (тромбоцитопенія, лейкопенія та еозинофілія).

Алкоголь.

Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не рекомендується вживати алкогольні напої.

Допоміжні речовини.

Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам зі встановленою непереносимістю деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

При дослідженні репродуктивної функції при введенні тваринам доз, що майже в 400 разів перевищують дозу для людини, не було виявлено впливу на фертильність або порушень у плода, зумовлених застосуванням цефіксиму. У тварин при дозах, що до 4 разів перевищують дозу для людини, не було жодних доказів тератогенного ефекту; була виявлена висока частота абортів і материнської летальності, які є очікуваним наслідком відомої чутливості тварин до змін мікрофлори кишечнику, спричинених антибіотиками.

Даних про застосування препарату у період вагітності немає. Цефіксим проникає через плаценту.

Не слід застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю, крім випадків призначення лікарем у разі нагальної потреби.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У разі виникнення побічних реакцій, таких як енцефалопатія (яка може включати судоми, сплутаність свідомості, порушення свідомості, рухові розлади), пацієнту слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Зазвичай курс лікування становить 7 днів, у разі необхідності ‒ до 14 днів. При лікуванні неускладнених циститів курс лікування становить 3 дні.

Дорослі.

Рекомендована доза для дорослих становить 200–400 мг на добу залежно від тяжкості інфекції одноразово або у вигляді двох окремих доз.

Пацієнти літнього віку. 

Слід призначати препарат у рекомендованій для дорослих дозі. Необхідно контролювати функцію нирок і скоригувати дозу при тяжкій нирковій недостатності. 

Діти з масою тіла понад 50 кг або віком від 10 років.

Лікування слід проводити відповідно до рекомендованої дози для дорослого (200– 400 мг на добу залежно від тяжкості інфекції).

Безпека та ефективність цефіксиму не були встановлені для дітей віком до 6 місяців.

Дозування при нирковій недостатності.

Цефіксим можна застосовувати при порушенні функції нирок. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 мл/хв або вище призначати звичайну дозу і режим дозування. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв не рекомендується перевищувати дозу 200 мг 1 раз на добу. Це також стосується пацієнтів, які знаходяться на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі або гемодіалізі.

Діти.

Дітям віком до 10 років рекомендується застосовувати препарат в іншій лікарській формі.

Передозування.

Існує ризик розвитку енцефалопатії при застосуванні бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефіксим, особливо у разі передозування або порушення функції нирок. Дані досліджень показали, що у дозах до 2 г на добу цефіксим має такий самий профіль безпеки, як і при застосуванні рекомендованих терапевтичних доз.

Діаліз лише незначною мірою сприяє виведенню цефіксиму з організму. Немає специфічного антидоту. Рекомендована загальна підтримувальна терапія.

Побічні реакції.

Побічні реакції, спричинені цефіксимом, незначні та виникають рідко.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, гіпереозинофілія, агранулоцитоз (були зареєстровані поодинокі випадки порушення згортання крові), лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гіпопротромбінемія (кровотечі та синці без видимих причин), тромбофлебіт, подовження тромбінового та протромбінового часу, пурпура.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, спазм у шлунку, діарея*, диспепсія, нудота, блювання, метеоризм, дисбактеріоз, кандидоз слизової оболонки рота, стоматит, глосит, сухість у роті.

З боку обміну речовин і харчування: анорексія (втрата апетиту).

З боку печінки: жовтяниця, гепатит, холестаз, іктеричність склер, іктеричність шкіри.

Інфекції та інвазії: псевдомембранозний коліт, вагініт, вагінальний кандидоз.

Лабораторні показники: підвищення рівня трансаміназ (АСТ, АЛТ) або лужної фосфатази, білірубіну, сечовини та креатиніну в сироватці крові.

З боку органів слуху: втрата слуху.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, дисфорія, гіперактивність, зафіксовано випадки судом при застосуванні цефалоспоринів, включаючи цефіксим (частота невідома)**.

Бета-лактами, включаючи цефіксим, збільшують у пацієнтів ризик енцефалопатії (що може включати судоми, сплутаність, порушення свідомості, рухові розлади), особливо у випадках передозування та ниркової недостатності (частота невідома)**.

З боку дихальної системи: диспное.

З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан (див. розділ «Особливості застосування»), гематурія.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка, шкірні висипання, свербіж, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) (див. розділ «Особливості застосування»).

Загальні порушення: гарячка, артралгія, набряк обличчя, генітальний свербіж, слабкість, втомлюваність, підвищене потовиділення, запалення слизових оболонок.

*Діарея зазвичай пов’язана із застосуванням препарату у вищих дозах. Повідомляли про випадки діареї (від помірної до тяжкої), при якій припинення терапії є виправданим. При виникненні тяжкої діареї застосування цефіксиму слід припинити.

**Неможливо оцінити за наявними даними.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С  в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Сенс Лабораторіс Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

VI/51В, п/с № 2, Кожуванал, Пала, Коттаям – 686 573, Керала, Індія.

Заявник. Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника. Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.