ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Ліпоїка

(Lipoica)

Склад:

діюча речовина: тіоктова (α-ліпоєва) кислота;

1 ампула по 10 мл розчину містить тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти 300 мг;

1 ампула по 20 мл розчину містить тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти 600 мг;

допоміжні речовини: трометамол, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що впливають на травну систему і метаболічні процеси. Кислота тіоктова.

Код АТХ А16А Х01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота – це вітаміноподібна речовина ендогенного походження, що виконує функцію коензиму при оксидантному декарбоксилюванні α-кетокислот.

Гіперглікемія, спричинена цукровим діабетом, призводить до накопичення так званих «кінцевих продуктів розвинутої глюкозиляції». Цей процес призводить до зниження ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії та ішемії, що супроводжується підвищеним утворенням вільних кисневих радикалів, які, у свою чергу, пошкоджують периферичний нерв. Також у периферичних нервах спостерігається зниження рівня антиоксидантів (таких як глутатіон).

Результатом втручання у ці процеси тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти є зменшення утворення «кінцевих продуктів розвинутої глюкозиляції», покращення ендоневрального кровотоку, підняття фізіологічного рівня антиоксидантів, таких як глутатіон, що є антиоксидантом для вільних кисневих радикалів у нервових волокнах при цукровому діабеті.

Ці ефекти, що спостерігалися в експерименті, підтверджують теорію, що функціональність периферичних нервів може покращитися за допомогою тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти. Це стосується сенсорних порушень при діабетичній полінейропатії, що проявляються дизестезією, парестезіями, такими як відчуття печіння, болю, заніміння та «повзання мурашок».

Фармакокінетика.

Первинне перетворення α-ліпоєвої кислоти відбувається у печінці. Стосовно системної біодоступності тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти немає суттєвих розбіжностей у різних пацієнтів.

Тіоктова (α-ліпоєва) кислота біотрансформується завдяки окисленню бокових ланцюгів і кон’югації, та виводиться переважно нирками.

Період  напіввиведення тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти з плазми крові у людей становить приблизно 25 хвилин, а загальний кліренс плазми крові становить 10–15 мл/хв/кг. Наприкінці інфузії тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти у дозі 600 мг тривалістю 12 хвилин концентрація у плазмі крові становить близько 47 мкг/мл. У дослідах на тваринах (щури, собаки) радіоактивна мітка дала змогу визначити переважно ниркове виведення у вигляді метаболітів у частці 80–90 %. У людей так само тільки невелика частина у вигляді інтактної речовини виявляється у сечі. Біотрансформація переважно відбувається шляхом окиснення бокових ланцюгів (β-окислення) та/або S-метилювання відповідних тіолових груп.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування симптомів периферичної (сенсомоторної) діабетичної полінейропатії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тіоктової кислоти та до інших компонентів лікарського засобу.

Серцева та дихальна недостатність.

Гостра фаза інфаркту міокарда.

Гостре порушення мозкового кровообігу.

Хронічний алкоголізм та інші стани, які можуть призводити до лактоацидозу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тіоктова кислота взаємодіє in vitro з іонними комплексами металів (наприклад з цисплатином), тому при одночасній терапії лікарським засобом Ліпоїка і цисплатином ефективність останнього знижується.

Тіоктова кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом з металами (препаратами заліза, магнію).

З молекулами цукру (розчином левулози, фруктози) тіоктова кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки.

При одночасному застосуванні лікарського засобу Ліпоїка може посилюватись цукрознижувальний ефект інсуліну та/або інших протидіабетичних засобів. У зв’язку з цим, особливо на початку лікування тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою, показаний регулярний контроль рівня цукру в крові.

Для запобігання появі симптомів гіпоглікемії в окремих випадках може бути потрібно зниження дози інсуліну та/або перорального протидіабетичного засобу.

Увага

Регулярне вживання алкоголю є суттєвим фактором ризику розвитку і прогресування клінічної картини нейропатії і може негативно впливати на терапію лікарським засобом Ліпоїка. Тому пацієнтам з діабетичною полінейропатією зазвичай рекомендується у разі можливості утриматися від вживання алкоголю. Це обмеження поширюється також на період перерв між курсами лікування.

Особливості застосування.

При парентеральному застосуванні тіоктової кислоти спостерігалися реакції гіперчутливості різного ступеня тяжкості аж до анафілактичного шоку (див. розділ «Побічні реакції»). Під час введення лікарського засобу пацієнти повинні знаходитися під пильним наглядом лікаря. У разі появи перших ознак (свербіж, нудота, слабкість) слід негайно припинити лікування і у разі необхідності надати відповідну допомогу.

При лікуванні хворих на цукровий діабет, особливо на початку лікування, необхідний частий контроль рівня глюкози крові, оскільки можлива гіпоглікемія внаслідок покращення утилізації глюкози. У деяких випадках необхідно скоригувати дози протидіабетичних засобів для запобігання гіпоглікемії.

Вживання алкоголю може зменшити ефективність лікарського засобу. Тому рекомендується утримуватися від прийому алкоголю під час терапії препаратом Ліпоїка. Під час лікування полінейропатії завдяки регенераційним процесам можливе короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям «повзання мурашок».

При лікуванні тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою повідомлялося про випадки розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (АІС). Пацієнти з певним генотипом антигену лейкоцитів людини HLA (лейкоцитарні антигени людини), таким як HLA-DRB1*04:06 та HLA-DRB1*04:03, більш схильні до розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (розлад гормонів, які регулюють глюкозу в крові, з вираженим зниженням рівня цукру в крові) при лікуванні тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою. Алель HLA-DRB1 * 04: 03 (схильність до АІС, співвідношення шансів: 1,6) частіше зустрічається у осіб європеоїдної раси (в Південній Європі частіше, ніж в Північній Європі); алель HLA-DRB1 * 04:06 (схильність до АІС, співвідношення шансів: 56,6) виявляється переважно у пацієнтів з Японії і Кореї.

При діагностуванні спонтанної гіпоглікемії у пацієнтів, яким застосовують тіоктову (α-ліпоєву) кислоту, слід мати на увазі можливість розвитку аутоімунного інсулінового синдрому.

Після застосування лікарського засобу Ліпоїка можлива поява незвичного запаху сечі.

Лікарський засіб є світлочутливим, тому флакони слід доставати з упаковки тільки безпосередньо перед застосуванням.

Певним обмеженням для внутрішньовенного введення препаратів тіоктової кислоти є літній вік пацієнта (понад 75 років).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування тіоктової кислоти під час вагітності не рекомендується через відсутність відповідних клінічних даних.

Даних про проникнення тіоктової кислоти у грудне молоко немає, тому застосовувати її у період годування груддю не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні лікарського засобу слід утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Основою лікування діабетичної полінейропатії є оптимальний діабетичний контроль.

Дозування

Дози і тривалість лікування встановлюють індивідуально.

При наявності симптомів периферичної (сенсомоторної) діабетичної полінейропатії рекомендована добова доза для дорослих становить 600 мг тіоктової кислоти внутрішньовенно, введення проводити повільно – тривалість інфузії має становити не менше 30 хвилин.

Під час початкового періоду лікування готовий розчин потрібно застосовувати внутрішньовенно протягом 2–4 тижнів.

Спосіб застосування.

Розчин вводити у вигляді внутрішньовенної краплинної інфузії дорослим протягом 30 хвилин, перед цим ампулу лікарського засобу розвести у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду.

Для приготування інфузійного розчину слід застосовувати тільки 0,9 % розчин натрію хлориду.

Правила проведення інфузії

Оскільки діюча речовина лікарського засобу чутлива до дії світла, розчин для короткотривалої інфузії слід готувати безпосередньо перед застосуванням.

Інфузійний розчин слід захищати від дії світла (наприклад, за допомогою алюмінієвої фольги). Захищений від світла розчин для інфузії придатний до застосування протягом приблизно 6 годин.

Рекомендується продовжувати терапію тіоктовою (α-ліпоєвою) кислотою у вигляді пероральних лікарських форм в дозі 600 мг на добу.

Діти.

Не застосовувати дітям.

Передозування.

Симптоми: головний біль, нудота, блювання. При передозуванні чи підозрі на розвиток побічних реакцій необхідно негайно припинити введення лікарського засобу і, не виймаючи ін’єкційної голки, здійснити через неї повільне введення 0,9 % розчину натрію хлориду.

Є дані, що внаслідок випадкового або навмисного застосування тіоктової кислоти у дозі 10–40 г при алкогольній інтоксикації спостерігалися поодинокі випадки тяжкої  інтоксикації, у тому числі летальної. Клінічними проявами інтоксикації були психомоторні порушення або запаморочення з подальшими генералізованими судомами та розвитком лактоацидозу. Наслідками інтоксикації тіоктовою кислотою є гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові (ДВЗ), пригнічення кісткового мозку і поліорганна недостатність.

Лікування. При гострому отруєнні тіоктовою кислотою (наприклад > 80 мг/кг маси тіла у дорослих і > 50 мг/кг маси тіла у дітей) показана негайна госпіталізація з проведенням загальних терапевтичних заходів для детоксикації організму (штучне дихання, індукція блювання, промивання шлунка, прийом активованого вугілля). При лікуванні генералізованих судом, лактоацидозу та інших наслідків інтоксикації слід керуватися принципами інтенсивної терапії та симптоматичного підходу для прискорення виведення тіоктової кислоти. Специфічний антидот відсутній. Дотепер даних про доцільність застосування гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації у рамках форсованого виведення тіоктової кислоти не виявлено.

Побічні реакції.

Класифікація за частотою побічних ефектів, що можуть виникнути під час прийому даного лікарського засобу:  дуже  часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – <  1/10), нечасто (≥ 1/1000 – <1/100), рідко (≥ 1/10 000 – < 1/1000), рідкісні (< 1/10 000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

З боку органів зору: рідкісні – диплопія, розлади зору.

З боку шлунково-кишкового тракту: в окремих випадках нудота і блювання, діарея, біль у животі, що минають самостійно.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – холестатичний гепатит.

З боку обміну речовин, метаболізму: можлива гіпоглікемія*.

З боку нервової системи: нечасто – дисгевзія; рідкісні – апоплексичний удар, головний біль*, запаморочення*, пітливість*.

Як рідкісні після внутрішньовенного введення α-ліпоєвої кислоти спостерігались тяжкість у голові, головний біль, припливи, підвищена пітливість, утруднене дихання, підвищення внутрішньочерепного тиску, запаморочення, судоми, порушення зору та двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.

Частота невідома – втрата свідомості, напади.

З боку серцево-судинної системи: біль у ділянці серця, тахікардія.

З боку крові та лімфатичної системи: як рідкісні після внутрішньовенного введення розвивалася пурпура, спостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки, шкіру, порушення функції тромбоцитів, гіпокоагуляція, тромбофлебіт і тромбоцитопатія, тромбопатія.

З боку імунної системи: частота невідома – шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, екзема, а також системні реакції, у тому числі анафілактичний шок, аутоімунний інсуліновий синдром.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідкісні – пурпура.

Загальні розлади: після швидкої внутрішньовенної ін’єкції може з’явитися відчуття тиску у голові і утруднення дихання, які проходять самостійно.

Унаслідок поліпшеного засвоєння глюкози в деяких випадках може знижуватися рівень цукру в крові. У зв’язку з цим відзначалась поява симптомів гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль і затуманення зору.

Реакції у місці введення: рідкісні – пекучий біль у місці введення.

* Внаслідок покращення виведення глюкози дуже рідко може спостерігатися зниження рівня глюкози у крові. У зв’язку з цим відзначалась поява симптомів гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль і затуманення зору.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати  в  оригінальній упаковці у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Тіоктова кислота in vitro  реагує з комплексами іонів металів (наприклад з цисплатином). Тіоктова кислота утворює комплексні сполуки з молекулами цукрів (наприклад, розчин левулози). Ліпоїка несумісна з розчином глюкози, розчином Рінгера, а також з розчинами, які вступають в реакцію з групами SH або з дисульфідними зв’язками. Як розчин-носій для інфузій Ліпоїки слід застосовувати тільки 0,9 % розчин натрію хлориду.

Упаковка.

По 10 мл в ампулі або по 20 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.