ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЕЦИНЖЕТ

(DECINJET)

Склад:

діюча речовина: децитабін;

1 флакон містить 50 мг децитабіну;

допоміжні речовини: калію дигідрофосфат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована.

Лікарська форма. Порошок для концентрату для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована маса або порошок від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Аналоги піримідину. Децитабін. Код АТХ L01B С08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Децитабін (5-аза-2’-дезоксицитидин) є аналогом деоксинуклеозиду цитидину, який у низьких дозах селективно інгібує активність ДНК-метилтрансфераз, що призводить до гіпометилювання промоторної ділянки гена та наступної реактивації генів — супресорів пухлин, індукції клітинної диференціації або старіння клітин з подальшою запрограмованою загибеллю.

Фармакокінетика

Популяційні фармакокінетичні параметри децитабіну були отримані у 3 клінічних дослідженнях за участі 45 пацієнтів з гострою мієлоїдною лейкемією (ГМЛ) або мієлодиспластичним синдромом (МДС) із застосуванням 5-денного режиму лікування. У кожному дослідженні фармакокінетичні показники оцінювалися на 5-й день першого циклу лікування.

Розподіл

Фармакокінетику децитабіну після внутрішньовенного застосування шляхом 1-годинної інфузії описували лінійною двокомпонентною моделлю, що характеризується швидким виведенням діючої речовини з центрального компартмента та відносно повільним розподілом з периферійного компартмента. Фармакокінетичні параметри типового пацієнта (маса тіла 70 кг/площа поверхні тіла 1,73 м²) наведені у таблиці 1.

 Таблиця 1

Зведені дані популяційного аналізу фармакокінетики у типового пацієнта, який отримує щоденні 1-годинні інфузії децитабіну в дозі 20 мг/м² протягом 5 днів кожні 4 тижні

Параметра	Прогнозоване значення	95 % довірчий інтервал
Cmax (нг/мл)	107	88,5–129
AUCcum (нг × год/мл)	580	480–695
t1/2 (хв)	68,2	54,2–79,6
Vdss (л)	116	84,1–153
CL (л/год)	298	249–359

^а Загальна доза за цикл становила 100 мг/м².

Децитабін демонструє лінійну фармакокінетику після внутрішньовенної інфузії, стан рівноважних концентрацій досягається впродовж 0,5 години. Моделювання показало незалежність фармакокінетичних параметрів від часу (не змінювалися від циклу до циклу), при таких режимах дозування не спостерігалося кумуляції. Зв’язування децитабіну з білками плазми крові є незначним (˂ 1 %). Значення Vdss (середній об’єм розподілу в рівноважному стані) децитабіну у онкологічних хворих є високим, що характеризує об’єм розподілу лікарського засобу в периферійних тканинах. Не було виявлено залежності від віку, кліренсу креатиніну, рівня загального білірубіну в крові або стадії захворювання.

Біотрансформація

Внутрішньоклітинно децитабін активується шляхом послідовного фосфорилювання за участю фосфокінази до відповідного трифосфату, який потім вбудовується ДНК-полімеразою. Дані дослідження метаболізму in vitro та результати досліджень балансу мас у людини продемонстрували, що система цитохрому Р450 не бере участі у метаболізмі децитабіну. Найімовірніше, основним шляхом метаболізму є деамінування цитидин-деаміназою у печінці, нирках, епітелії кишечнику та крові. Результати досліджень балансу мас у людини показали, що рівень незміненого децитабіну в плазмі крові становить приблизно 2,4 % від загального вмісту радіоактивного матеріалу в плазмі крові. Вважається, що основні циркулювальні метаболіти не мають фармакологічної активності. Наявність цих метаболітів у сечі разом із високим загальним кліренсом та низьким виведенням активної речовини у незміненому вигляді із сечею (~ 4 % від дози) вказує на те, що децитабін значно метаболізується in vivo. Дослідження in vitro вказують на те, що децитабін у концентраціях, які перевищують максимальну терапевтичну концентрацію у плазмі крові (Cmax) у 20 разів, не пригнічує та не індукує ферменти CYP450. Таким чином, не очікується CYP-опосередкованих метаболічних взаємодій з лікарськими засобами, і малоймовірно, що децитабін буде взаємодіяти з препаратами, що метаболізуються цими шляхами. Також дані досліджень in vitro демонструють, що децитабін є слабким субстратом Р-глікопротеїну.

Виведення

Середній плазмовий кліренс після внутрішньовенного введення у онкологічних хворих становив ˃ 200 л/год з помірною міжсуб’єктною варіабельністю (коефіцієнт варіабельності (CV) становить приблизно 50 %). Екскреція активної субстанції у незміненому вигляді відіграє незначну роль у виведенні децитабіну.

Результати досліджень балансу мас з радіоактивним ¹⁴С-міченим децитабіном у пацієнтів з раком показали, що 90 % дози децитабіну (4 % у незміненому вигляді) виводиться із сечею.

Особливі категорії пацієнтів

Вплив ниркової або печінкової недостатності, статі, віку або раси на фармакокінетику децитабіну формально не досліджувався. Фармакокінетичні дані особливих категорій пацієнтів отримані у ході трьох клінічних досліджень, про які сказано вище, та одного дослідження фази І у пацієнтів з МДС (n = 14; застосування у дозі 15 мг/м² у вигляді 3-годинних інфузій кожні 8 годин тривалістю 3 дні).

Пацієнти літнього віку

Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що фармакокінетика децитабіну не залежить від віку (вивчався діапазон від 40 до 87 років, середній вік — 70 років).

Стать

Популяційний фармакокінетичний аналіз не показав клінічно важливої різниці між фармакокінетикою децитабіну у жінок і чоловіків.

Расова приналежність

Більшість пацієнтів, які брали участь у дослідженнях, були представниками європеоїдної раси. Однак, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, явного впливу раси на концентрацію децитабіну не спостерігалося.

Печінкова недостатність

Фармакокінетика децитабіну формально не досліджувалася у пацієнтів з печінковою недостатністю. Результати дослідження балансу мас та дослідження in vitro, про які сказано вище, показали, що ферменти CYP, найімовірніше, не беруть участі у метаболізмі децитабіну. До того ж деякі дані популяційного фармакокінетичного аналізу свідчать про відсутність суттєвої залежності фармакокінетичних показників від рівня загального білірубіну, незважаючи на широкий діапазон рівнів загального білірубіну. Тому не очікується впливу порушення функцій печінки на концентрацію децитабіну.

Ниркова недостатність

Фармакокінетика децитабіну формально не досліджувалася у пацієнтів з нирковою недостатністю. Популяційний фармакокінетичний аналіз на підставі обмежених даних не виявив значної залежності фармакокінетичних показників від нормалізованого кліренсу креатиніну, показника функцій нирок. Тому не очікується, що порушення функцій нирок впливатиме на концентрації децитабіну.

Доклінічні дані з безпеки

Формальних досліджень канцерогенності з децитабіном не проводили. Дані наукових публікацій свідчать, що децитабін має канцерогенні властивості. У дослідженнях in vitro та in vivo знайдено достатньо доказів того, що децитабін виявляє генотоксичний ефект. За даними наукової літератури, децитабін має несприятливий вплив на всі аспекти репродуктивного циклу, включаючи фертильність, розвиток ембріона та плода і післяпологовий розвиток. Дослідження токсичності багаторазових доз у щурів та кроликів показали, що первинним проявом токсичності була мієлосупресія, включаючи вплив на кістковий мозок, яка була оборотною після припинення лікування. Токсичність щодо травної системи спостерігалася також у щурів чоловічої статі, атрофія яєчок яких не змінювалась протягом запланованих періодів відновлення. Введення децитабіну новонародженим/молодим щурам показало порівнянний загальний профіль токсичності, як у дорослих щурів. Нейроповедінковий розвиток та репродуктивна здатність не зазнали впливу під час лікування новонароджених/молодих щурів у дозах, що спричиняють мієлосупресію.

Клінічні характеристики

Показання.

Децитабін показаний для лікування дорослих пацієнтів з нещодавно діагностованою de novo або вторинною гострою мієлоїдною лейкемією (ГМЛ), які згідно з класифікацією ВООЗ не підлягають стандартній індукційній хіміотерапії.

Протипоказання.

Гіперчутливість до децитабіну або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Особливі заходи безпеки

Слід уникати контакту лікарського засобу зі шкірою і вдягати рукавички. Потрібно дотримуватися стандартної процедури поводження з цитотоксичними лікарськими засобами.

Децитабін не слід вводити шляхом інфузії через один і той же внутрішньовенний доступ/систему для внутрішньовенного введення з іншими лікарськими засобами.

Утилізація. Вміст флакона призначений тільки для одноразового застосування. Будь-який невикористаний лікарський засіб або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Спеціальні дослідження взаємодії децитабіну з іншими лікарськими засобами не проводилися.

Можливі взаємодії з лікарськими засобами, які також активуються шляхом послідовного фосфорилювання (за участі внутрішньоклітинної фосфокінази) та/або метаболізуються ферментами, задіяними в інактивації децитабіну (наприклад цитидин-деаміназа). Такі засоби слід призначати з обережністю одночасно з децитабіном.

Вплив інших лікарських засобів на децитабін

Не очікується CYP-опосередкованих взаємодій децитабіну з іншими лікарськими засобами, оскільки метаболізм децитабіну не опосередкований системою цитохрому CYP450, а відбувається шляхом окиснювального дезамінування.

Вплив децитабіну на інші лікарські засоби

Оскільки рівень зв’язування з білками плазми крові in vitro низький (< 1 %), малоймовірно, що децитабін буде витісняти інші лікарські засоби з їх зв’язків з білками плазми. За даними досліджень in vitro децитабін є слабким інгібітором Р-gp-опосередкованого транспорту, тому не очікується впливу на Р-gp-опосередкований транспорт інших лікарських засобів (див. розділ «Фармакокінетика»).

Особливості застосування

Мієлосупресія

Мієлосупресія та її ускладнення, включаючи інфекції та кровотечі, що спостерігаються у пацієнтів з ГМЛ, можуть посилюватися під час лікування децитабіном. Тому існує підвищений ризик виникнення серйозних інфекцій у пацієнтів (будь-якого патогенезу: бактеріального, грибкового або вірусного) з потенційним летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Слід контролювати стан пацієнтів щодо симптомів інфекції та за необхідності негайно розпочинати лікування.

Відомо, що під час проведення клінічних досліджень більшість пацієнтів мали початкову мієлосупресію 3–4 ступеня тяжкості. Посилення тяжкості мієлосупресії спостерігалося у більшості пацієнтів, які мали мієлосупресію 2 ступеня на початку лікування, та частіше, ніж у пацієнтів з початковою мієлосупресією 1 або 0 ступеня. Мієлосупресія, спричинена децитабіном, є оборотною. Слід регулярно проводити повний аналіз крові та аналіз кількості тромбоцитів за клінічними показаннями і перед кожним курсом лікування. За наявності мієлосупресії або її ускладнень терапію децитабіном можна перервати або розпочати підтримувальне лікування згідно з рекомендаціями (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Порушення з боку дихальної системи, торакальні та медіастинальні порушення

Повідомлялося про випадки інтерстиціальної хвороби легень (ІХЛ) (включаючи легеневі інфільтрати, пневмонію, що організується, та легеневий фіброз) без ознак інфекційної етіології у пацієнтів, які отримували децитабін. Необхідно проводити ретельну оцінку стану пацієнтів з гострим початком або незрозумілим погіршенням легеневих симптомів, щоб виключити ІХЛ. Якщо ІХЛ підтверджено, слід розпочати відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення функції печінки

Застосування децитабіну пацієнтам з порушенням функції печінки не вивчалося. Слід бути обережними у разі застосування децитабіну пацієнтам з порушенням функції печінки — за пацієнтами потрібно ретельно спостерігати (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Застосування децитабіну пацієнтам із вираженим порушенням функції нирок не вивчалося. Слід бути обережними у разі застосування децитабіну пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) — за пацієнтами потрібно ретельно спостерігати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Захворювання серця

Пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю в анамнезі або клінічно нестабільною хворобою серця були виключені з клінічних досліджень, отже, безпека та ефективність децитабіну для цих пацієнтів не встановлена. У період післяреєстраційного застосування повідомляли про випадки кардіоміопатії з декомпенсацією функції серця, інколи оборотною після припинення лікування, зниження дози або коригувальної терапії. Пацієнти, особливо ті, хто має захворювання серця в анамнезі, повинні перебувати під наглядом для виявлення ознак та симптомів серцевої недостатності.

Синдром диференціації

Повідомляли про випадки синдрому диференціації (також відомого як синдром ретиноєвої кислоти) у пацієнтів, які отримували децитабін. Синдром диференціації може мати летальний наслідок (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи симптомів або ознак, що свідчать про синдром диференціації, одразу слід розглянути питання про лікування високими дозами кортикостероїдів внутрішньовенно та контроль гемодинаміки. Потрібно розглянути можливість тимчасового припинення застосування лікарського засобу Децинжет до зникнення симптомів, а у разі відновлення лікування рекомендується обережність.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить 0,5 ммоль калію у флаконі. Після відновлення та розведення розчину для внутрішньовенної інфузії цей лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль (39 мг) калію в розрахунку на 1 дозу, тобто практично не містить калію.

Цей лікарський засіб містить 0,29 ммоль натрію у флаконі. Після відновлення та розведення розчину для внутрішньовенної інфузії цей лікарський засіб містить від 0,6 ммоль до 6 ммоль натрію в розрахунку на 1 дозу (залежно від розчинника для інфузії). Слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які контролюють вживання натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінки репродуктивного віку/контрацепція у чоловіків і жінок

Через генотоксичний потенціал децитабіну (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки») жінкам репродуктивного віку рекомендовано використовувати ефективні засоби контрацепції та уникати настання вагітності в ході лікування децитабіном та протягом 6 місяців після закінчення лікування.

Чоловікам необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції й уникати зачаття дитини в ході лікування децитабіном та протягом 3 місяців після застосування останньої дози децитабіну (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»).

Одночасне застосування децитабіну і гормональних контрацептивів не досліджувалося.

Вагітність

Немає достатніх даних щодо застосування лікарського засобу вагітним жінкам. Дослідження показали тератогенність децитабіну у щурів та мишей (див. розділ «Доклінічні дані з безпеки»). Потенційний ризик для людини невідомий. З огляду на дані досліджень на тваринах і на механізм дії децитабін не слід застосовувати вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективні засоби контрацепції. До початку лікування усім жінкам репродуктивного віку потрібно зробити тест на вагітність.

Якщо жінка застосовує децитабін протягом вагітності або вагітніє в ході лікування, слід проінформувати її про потенційну небезпеку для плода.

Годування груддю

Невідомо, чи екскретується децитабін або його метаболіти у грудне молоко. Децитабін протипоказаний жінкам у період годування груддю, тому якщо лікування цим лікарським засобом необхідне, годування груддю слід припинити (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильність

Дані про вплив децитабіну на фертильність людини відсутні. Дослідження на тваринах продемонстрували вплив децитабіну на фертильність самців, а також його мутагенність. Оскільки існує ризик настання безпліддя внаслідок лікування децитабіном, чоловікам необхідно розглянути можливість консервації сперми, а жінкам репродуктивного віку  — кріоконсервації ооцитів перед початком терапії децитабіном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Децитабін має помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами. Пацієнтів слід проінформувати про те, що під час лікування у них можуть виникати побічні реакції, такі як анемія. Отже, необхідно рекомендувати дотримуватися заходів безпеки при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Децитабін слід вводити під наглядом лікаря з досвідом застосування хіміотерапевтичних лікарських засобів.

Дозування

У циклі лікування децитабін рекомендовано вводити у дозі 20 мг/м² площі поверхні тіла шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю більше 1 години впродовж 5 послідовних днів (тобто загалом 5 доз у циклі). Загальна добова доза не має перевищувати 20 мг/м², а загальна доза за цикл не має перевищувати 100 мг/м². У разі пропуску введення чергової дози лікування має бути відновлено якомога швидше. Цикл необхідно повторювати кожні 4 тижні, залежно від клінічної відповіді пацієнта та токсичності, що спостерігається. Рекомендується лікувати пацієнтів протягом мінімум 4 циклів; однак повна або часткова ремісія може тривати довше, ніж 4 цикли. Лікування може бути продовжено до тих пір, поки спостерігається відповідь, користь від лікування або стабільність хвороби, тобто за відсутності її явного прогресування.

Якщо після 4 курсів лікування гематологічні показники (такі як кількість тромбоцитів чи абсолютна кількість нейтрофілів) не відновлюються до рівня перед лікуванням або захворювання прогресує (збільшення кількості бластних клітин периферичної крові чи погіршення показників бластних клітин кісткового мозку), пацієнта можна вважати нечутливим до лікування. Слід розглянути питання про проведення альтернативної терапії.

Премедикація з метою профілактики нудоти та блювання не рекомендована як рутинна процедура, але за необхідності може бути застосована.

Лікування мієлосупресії та асоційованих ускладнень

Мієлосупресія і побічні ефекти, пов’язані з мієлосупресією (тромбоцитопенія, анемія, нейтропенія та фебрильна нейтропенія), є частими як у лікованих, так і у нелікованих пацієнтів з ГМЛ. Ускладнення мієлосупресії включають інфекції та кровотечу.

Лікування може бути відкладене за рішенням лікаря, якщо у пацієнта розвиваються такі ускладнення:

-     фебрильна нейтропенія (температура ≥ 38,5 °С, абсолютна кількість нейтрофілів < 1000/мкл);

-     активна вірусна, бактеріальна або грибкова інфекція (наприклад така, яка вимагає внутрішньовенного введення антибактеріальних засобів чи системної підтримувальної терапії);

-     кровотеча (шлунково-кишкова, урогенітальна, легенева з кількістю тромбоцитів < 25000/мкл або геморагічні ураження центральної нервової системи).

Відновлення лікування слід розпочинати після покращання стану або стабілізації відповідним лікуванням (протиінфекційна терапія, гемотрансфузії чи фактори росту). У клінічних дослідженнях приблизно третина пацієнтів, які отримували децитабін, потребувала відтермінування лікування. Зниження дози не рекомендоване.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з печінковою недостатністю. Дослідження за участю пацієнтів з печінковою недостатністю не проводились — необхідність корекції дози не встановлена. Якщо функція печінки погіршується, за пацієнтами слід ретельно наглядати (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою недостатністю. Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводились — необхідність корекції дози не встановлена (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Спосіб застосування

Децитабін вводити шляхом внутрішньовенної інфузії, не обов’язково через центральний венозний катетер.

Лікарський засіб слід розчинити в асептичних умовах у 10 мл стерильної води для ін’єкцій. Після розчинення кінцева концентрація відновленого розчину препарату становить 5 мг/мл при рН від 6,7 до 7,3. Протягом 15 хвилин відновлення концентрат (у 10 мл стерильної води для ін’єкцій) слід розвести холодною (2–8 °С) рідиною для інфузій (9 мг/мл (0,9 %) розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози) до кінцевої концентрації децитабіну 0,15–1 мг/мл. Цей приготований розведений розчин для внутрішньовенної інфузії можна зберігати при температурі 2–8 °C максимум 3 години, потім до 1 години при кімнатній температурі (20–25 °C) перед введенням.

З мікробіологічної точки зору препарат слід застосовувати протягом рекомендованого вище проміжку часу. Користувач несе відповідальність за дотримання рекомендованих термінів і умов зберігання і за те, щоб відновлення відбувалося в асептичних умовах.

Децитабін не слід вводити шляхом інфузії через один і той же внутрішньовенний доступ/систему для внутрішньовенного введення з іншими лікарськими засобами.

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям (до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.

Передозування.

Прямого досвіду передозування у людини немає, специфічного антидота при передозуванні не існує. Однак з даних клінічних досліджень і наукових публікацій відомо про посилення мієлосупресії, зокрема про тривалу нейтропенію та тромбоцитопенію, після введення доз, що перевищують поточну терапевтичну дозу в 20 разів. Токсичність, ймовірно, проявляється як загострення побічних реакцій, насамперед мієлосупресії. Терапія при передозуванні повинна бути підтримувальною.

Побічні реакції

Найчастішими побічними реакціями (≥ 35 %), про які повідомлялося протягом лікування децитабіном, були пірексія, анемія та тромбоцитопенія.

Найчастішими побічними реакціями 3–4 ступеня тяжкості (≥ 20 %) були пневмонія, тромбоцитопенія, нейтропенія, фебрильна нейтропенія та анемія.

У ході клінічних досліджень у 30 % пацієнтів, які отримували децитабін, і у 25 % пацієнтів у групі порівняння були побічні реакції з летальним наслідком, які виникали впродовж лікування або протягом 30 днів після отримання останньої дози препарату.

У групі децитабіну спостерігалася вища частота припинення лікування через виникнення побічних реакцій у жінок (43 %) порівняно з чоловіками (32 %).

Побічні реакції, що спостерігалися у 293 пацієнтів з ГМЛ, які отримували децитабін, узагальнені в таблиці 2. У таблиці відображені дані клінічних досліджень та післяреєстраційний досвід застосування. Побічні реакції перераховані за частотою. Категорії частоти визначаються таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (частоту неможливо оцінити за наявними даними). В межах кожної групи за частотою побічні реакції на препарат подаються в порядку зменшення серйозності.

 Таблиця 2

Побічні реакції, пов’язані з децитабіном

^a    Загальна термінологія критеріїв для ступенів побічних реакцій Національного інституту раку США.

^b   За винятком пневмонії, інфекцій сечовивідних шляхів, сепсису, септичного шоку та синуситу.

^с    Найчастішими «іншими інфекціями», про які повідомлялося у ході дослідження DACO-016, були герпес ротової порожнини, кандидоз ротової порожнини, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, бешиха, бронхіт, назофарингіт.

^d   Включаючи ентероколіт інфекційний.

^e    Включаючи кровотечу, асоційовану з тромбоцитопенією, в тому числі з летальним наслідком.

^f     Включаючи терміни переважного використання: гіперчутливість, гіперчутливість до лікарського засобу, анафілактичну реакцію, анафілактичний шок, анафілактоїдну реакцію, анафілактоїдний шок.

^g  Зареєстрована у клінічних дослідженнях ГМЛ та мієлодиспластичного синдрому (МДС) частота гіпербілірубінемії будь-якого ступеня становила 11 %, а 3–4 ступеня — 2 %.

*   Включаючи побічні реакції з летальним наслідком.

НЗ — не застосовне.                                                                            

Опис окремих побічних реакцій

Гематологічні побічні реакції

Найбільш часті гематологічні небажані реакції, асоційовані з лікуванням децитабіном, про які повідомлялося, включали фебрильну нейтропенію, тромбоцитопенію, нейтропенію, анемію та лейкопенію.

У пацієнтів, які отримували децитабін, спостерігали тяжкі побічні реакції, пов’язані з кровотечею, деякі з летальним наслідком, такі як крововилив у ЦНС (2 %) або шлунково-кишкова кровотеча (2 %), внаслідок тяжкої тромбоцитопенії.

Ведення гематологічних побічних реакцій потрібно здійснювати шляхом моніторингу кількісних показників повного аналізу крові та, за необхідності, раннього застосування підтримувального лікування. Методи підтримувального лікування включають профілактичне застосування антибіотиків та/або призначення факторів росту (зокрема гранулоцитарного колонієстимулювального фактора — Г-КСФ) у разі нейтропенії і гемотрансфузію при анемії або тромбоцитопенії згідно з прийнятими у лікувальному закладі рекомендаціями (про ситуації, в яких застосування децитабіну потрібно відкласти, див. у розділі «Спосіб застосування та дози»).

Інфекції та інвазії

У пацієнтів, які отримували децитабін, спостерігали виникнення тяжких побічних реакцій, пов’язаних з інфекціями, з потенційно летальним результатом, таких як септичний шок, сепсис, пневмонія та інші інфекції (вірусні, бактеріальні та грибкові).

Розлади з боку травної системи

Повідомлялося про виникнення ентероколіту, включаючи нейтропенічний коліт, запалення сліпої кишки, під час лікування децитабіном. Ентероколіт може призвести до септичних ускладнень і може мати летальний наслідок.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади

Повідомлялося про випадки інтерстиціальної хвороби легень (включаючи легеневі інфільтрати, пневмонію, що організується, та легеневий фіброз) без ознак інфекційної етіології у пацієнтів, які отримували децитабін.

Синдром диференціації

Повідомлялося про випадки синдрому диференціації (також відомого як синдром ретиноєвої кислоти) у пацієнтів, які отримували децитабін. Синдром диференціації може мати летальний наслідок, а симптоми та клінічні прояви включають респіраторний дистрес, легеневі інфільтрати, лихоманку, висип, набряк легень, периферичні набряки, швидке збільшення маси тіла, плевральний випіт, перикардіальний випіт, артеріальну гіпотензію і порушення функції нирок. Синдром диференціації може виникати з супутнім лейкоцитозом або без такого. Також можуть виникати синдром підвищеної проникності капілярів та коагулопатія (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі нижче 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка.

Порошок для концентрату для розчину для інфузій у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці або по 1 флакону в захисній пластиковій оболонці в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Юджіа Фарма Спешіелітіз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Сарвей № 550, 551 та 552, Колтур Віладж, Шамірпет Мандал, Мєдчал – Малкаджирі, Дістрікт Мєдчал, Телангана, 500101 – Індія.