ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

УЛЬТРАЦЕФ

Склад:

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксону натрію, що еквівалентно цефтриаксону 0,5 г або 1,0 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Цефтриаксон.

Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтриаксон інгібує синтез клітинної стінки бактерії з подальшим приєднанням до білків, що зв'язують пеніцилін (БЗП). Це призводить до переривання біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану) та спричиняє лізис і загибель бактеріальної клітини.

Резистентність

Резистентність бактерій до цефтриаксону може бути пов'язана з такими механізмами:

• гідроліз бета-лактамазами, у тому числі бета-лактамазами розширеного спектра (БЛРС), карбапенемами і ферментами Amp C, які можуть продукуватися або бути стабільно дерепресованими в окремих аеробних грамнегативних видах бактерій;

• зниження спорідненості білків, що зв'язують пеніцилін, для цефтриаксону;

• непроникність зовнішньої мембрани грамнегативних мікроорганізмів;

• бактеріальний ефлюксний насос.

Контрольні точки тестування чутливості

Контрольні точки мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST), є такими:

Патоген	Метод серійних розведень (MIК, мг/л)
	Чутливий	Резистентний
Enterobacteriaceae	≤ 1	> 2
Staphylococcus spp.	a.	a.
Streptococcus spp. (групи A, B, C і G)	b.	b.
Streptococcus pneumoniae	≤ 0,5c	> 2
Streptococci групи Viridans	≤ 0,5	> 0,5
Haemophilus influenzae	≤ 0,12c	> 0,12
Moraxella catarrtialis	≤ 1	> 2
Neisseria gonorrhoeae	≤ 0,12	> 0,12
Neisseria meningitidis	≤ 0,12c	> 0,12
Не пов'язані з видом	≤ 1d	> 2

а. Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину.

b. Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну.

с. Рідко зустрічаються ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. В такому разі слід провести повторне тестування і, при підтвердженні, відправити у референтну лабораторію.

d. Контрольні точки стосуються щоденної внутрішньовенної дози 1 г один раз на добу і високої дози щонайменше 2 г один раз на добу.

Клінічна ефективність щодо окремих патогенів

Поширеність набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного регіону, а для окремих видів – з плином часом, тому доступність місцевої інформації відносно резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій, є бажаною. Якщо місцева поширеність резистентності така, що корисність цефтриаксону, щонайменше для деяких видів інфекцій, є сумнівною, слід звернутися до експертів.

Чутливі види

Грампозитивні аероби Staphylococcus aureus (метицилінчутливий)£ Коагулазонегативні стафілококи (метицилінчутливі) £ Streptococcus pyogenes (група A) Streptococcus agalactiae (група B) Streptococcus pneumoniae Streptococci групи Viridans Грамнегативні аероби Bonelia burgdorferi Haemophilus influenzae Haemophilus parainfluenzae Moraxella catanfialis Neisseria gonorrhoea Neisseria meningitidis Proteus mirabilis Providencia spp Treponema pallidum

Види, які можуть набувати резистентності

Грампозитивні аероби Staphylococcus epidermidis+ Staphylococcus haemolyticus+ Staphylococcus hominis+ Грамнегативні аероби Citrobacter freundii Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae Escherichia coli%  Klebsiella pneumoniae% Klebsiella oxytoca% Morganella morganii Proteus vulgaris Serratia marcescens Анаероби Bacteroides spp. Fusobacterium spp. Peptostreptococcus spp. Сlostridium perfringens

Резистентні види

Грампозитивні аероби Enterococcus spp. Listeria monocytogenes Грамнегативні аероби Acinetobacter baumannii Pseudomonas aeruginosa Stenotrophomonas maltophilia Анаероби Clostridium difficile Інші: Сhlamydia spp. Сhlamydophila spp. Mycoplasma spp. Legionella spp. Ureaplasma urealyticum

^£ Всі резистентні до метициліну стафілококи є резистентними до цефтриаксону.

+ Коефіцієнти резистентності >50 % щонайменше в одному регіоні.

% Штами, що продукують БЛРС, завжди резистентні

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після введення цефтриаксону у вигляді внутрішньовенної болюсної дози 500 мг і 1 г середні пікові рівні цефтриаксону у плазмі крові становлять близько 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенної інфузії цефтриаксону 500 мг, 1 г і 2 г рівні цефтриаксону у плазмі крові становлять близько 80, 150 і 250 мг/л відповідно. Після внутрішньом'язової ін'єкції середні пікові рівні цефтриаксону у плазмі крові становлять близько половини тих, що спостерігаються після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразової внутрішньом'язової дози 1 г становить близько 81 мг/л і досягається через 2−3 години після введення.

Площа під кривою залежності «концентрація у плазмі – час» після внутрішньом'язового введення еквівалентна тій, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Розподіл

Об'єм розподілу цефтриаксону становить 7−12 л. Концентрації, які значно перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для більшості актуальних патогенів, виявляються у тканинах організму, включаючи легені, серце, жовчні шляхи/печінку, мигдалики, середнє вухо і слизову оболонку носа, кістки і спинномозкову рідину, плевральну рідину, секрет передміхурової залози і синовіальну рідину. Підвищення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8−15 % (Cmax) виявляється при повторному введенні; стан рівноваги досягається у більшості випадків протягом 48−72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає у мозкові оболонки. Проникнення є найбільшим при запаленні оболонок. Середні пікові концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становлять до 25 % плазмового рівня порівняно з 2 % плазмового рівня у пацієнтів з оболонками без запалення. Пік концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4−6 годин після внутрішньовенної ін'єкції. Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр і в грудне молоко в низьких концентраціях (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зв'язування з білками крові

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Зв'язування з білками плазми крові становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові нижче 100 мг/л. Зв'язування є насичувальним, а зв'язана частина зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації у плазмі крові 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтриаксон не метаболізується системно, а перетворюється кишковою флорою на неактивні метаболіти.

Виведення

Плазмовий кліренс загального цефтриаксону (зв'язаного і незв'язаного) становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс становить 5−12 мл/хв. 50−60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді з сечею, в основному шляхом клубочкової фільтрації, в той час як 40−50 % виводиться в незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення загального цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнти з порушеною функцією нирок або печінки

У хворих із нирковою або печінковою дисфункцією фармакокінетика цефтриаксону змінюється тільки мінімально з дещо тривалішим періодом напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

Відносно невелике збільшення періоду напіввиведення при нирковій недостатності пояснюється компенсаторним прискоренням позаниркового кліренсу в результаті зниження зв'язування білка і відповідного збільшення позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв'язку з компенсаторним прискоренням ниркового кліренсу. Це також пов'язано зі збільшенням у плазмі вільної фракції цефтриаксону, що сприяє парадоксальному прискоренню загального кліренсу препарату зі збільшенням об’єму розподілу паралельно загальному кліренсу.

Люди літнього віку

У людей віком понад 75 років середній період напіввиведення, як правило, у два-три рази більший, ніж у молодих дорослих.

Педіатрична популяція

У новонароджених період напіввиведення цефтриаксону подовжується. У дітей віком до 14 днів рівні вільного цефтриаксону можуть додатково збільшуватися за наявності таких факторів як зниження клубочкової фільтрації та порушення зв'язування з білками крові. У старших дітей період напіввиведення коротший, ніж у новонароджених і дорослих.

Плазмовий кліренс і об'єм розподілу загального цефтриаксону у новонароджених, дітей грудного віку і старших дітей більший, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер, і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, є дозозалежними, виходячи із загальних концентрацій препарату, зі збільшенням менше ніж пропорційно дозі. Нелінійність є результатом насичення зв'язування з білками плазми і тому властива для загального плазмового цефтриаксону, а не для вільного (незв'язаного) цефтриаксону.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний зв'язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний-фармакодинамічний індекс, що демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo, являє собою відсоток інтервалу дозування, при якому незв'язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто % T > МІК).

Доклінічні дані з безпеки

Існуючі дані досліджень на тваринах вказують на те, що високі дози кальцієвої солі цефтриаксону призводили до утворення конкрементів та осадів у жовчному міхурі собак і мавп, які виявилися оборотними. Дослідження на тваринах не виявили токсичної дії на репродуктивну систему та генотоксичність. Дослідження канцерогенності цефтриаксону не проводили.

Клінічні характеристики.

Показання.

Цефтриаксон призначають для лікування нижченаведених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

• бактеріальний менінгіт;

• позагоспітальна пневмонія;

• госпітальна пневмонія;

• гострий середній отит;

• інтраабдомінальні інфекції;

• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);

• інфекції кісток і суглобів;

• ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин;

• гонорея;

• сифіліс;

• бактеріальний ендокардит.

Цефтриаксон можна застосовувати:

- для лікування загострень хронічного обструктивного захворювання легень у дорослих;

- для лікування дисемінованого бореліозу Лайма [раннього (стадія II) або пізнього (стадія III)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджених з 15-денного віку;

- для передопераційної профілактики інфекцій у ділянці хірургічного втручання;

- для ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;

- для лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов'язана або імовірно пов'язана з будь-якою інфекцією, вказаною вище.

Цефтриаксон необхідно призначати в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, якщо передбачуваний діапазон бактерій, що спричинили захворювання, не входить до спектра його дії.

Рішення про призначення цефтриаксону необхідно приймати відповідно до офіційних керівних принципів належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Гіперчутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину.

Виражена гіперчутливість (наприклад анафілактична реакція) в анамнезі до будь-якого іншого бета-лактамного антибактеріального засобу (пеніциліни, монобактами і карбапенеми).

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тижня з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).*

Цефтриаксон протипоказаний доношеним новонародженим (≤ 28-денного віку):

- з гіпербілірубінемією, жовтяницею або гіпоальбумінемією чи ацидозом, оскільки це стани, за яких зв'язування білірубіну, ймовірно, порушене;*

- якщо вони мають показання (або очікується, що матимуть показання) до лікування кальцієм для внутрішньовенного введення або кальційвмісними інфузіями у зв'язку з ризиком утворення преципітатів цефтриаксон-кальцієвої солі.

* Дослідження іn vitro показали, що цефтриаксон може витісняти білірубін з його місць зв'язування з сироватковим альбуміном, що створює ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у цих пацієнтів.

Якщо лідокаїн використовувати як розчинник, перед виконанням внутрішньом'язової ін'єкції цефтриаксону необхідно переконатися у відсутності протипоказань до лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Див. також інструкцію для застосування лідокаїну, особливо розділ «Протипоказання».

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кальційвмісні розчинники, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для розчинення вмісту флаконів з цефтриаксоном або додаткового розведення уже розчиненого вмісту флакона для внутрішньовенного введення у зв’язку з можливістю утворення преципітату. Преципітат цефтриаксону-кальцію також може утворитися, якщо цефтриаксон змішувати з кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не слід вводити одночасно з кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи безперервні кальційвмісні інфузії, такі як парентеральне харчування за допомогою Y-подібної системи. Однак пацієнтам, окрім новонароджених, цефтриаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно один за іншим, якщо інфузійні системи ретельно промити між інфузіями відповідною рідиною. Дослідження        іn vitro з використанням неонатальної плазми з пуповинної крові та плазми дорослих показали, що новонароджені мають підвищений ризик утворення цефтриаксон-кальцієвих осадів.

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може посилити ефект антивітаміну K і підвищити ризик кровотечі. Рекомендується частий контроль міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) і відповідна корекція дозування препаратів антивітаміну К під час і після лікування цефтриаксоном.

Дані щодо потенційного посилення токсичності аміноглікозидів на нирки при застосуванні їх в комбінації з цефалоспоринами суперечливі. У таких випадках у клінічній практиці рекомендується ретельно контролювати рівень аміноглікозидів (і функцію нирок).

У дослідженні in vitro спостерігали антагоністичні ефекти при одночасному застосуванні хлорамфеніколу і цефтриаксону. Клінічна значущість цього явища невідома.

Жодних повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном та кальційвмісними препаратами для прийому внутрішньо або взаємодію внутрішньом'язового цефтриаксону з кальційвмісними препаратами (внутрішньовенними або для прийому внутрішньо) немає.

У пацієнтів, які отримували цефтриаксон, реакція Кумбса може мати хибнопозитивні результати.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричинити хибнопозитивні результати дослідження на галактоземію.

Крім того, хибнопозитивні результати можна отримати при неферментативних методах визначення глюкози в сечі. З цієї причини визначення рівня глюкози в сечі на тлі терапії цефтриаксоном слід проводити ферментативним методом.

Після одночасного введення великих доз цефтриаксону і потужних діуретиків (наприклад фуросеміду) погіршення функції нирок не спостерігалося.

Одночасне введення пробенециду не зменшує елімінацію цефтриаксону.

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних реакцій підвищеної чутливості, іноді з летальними наслідками (див. розділ «Побічні реакції»). Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій підвищеної чутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції підвищеної чутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або до інших типів β-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої підвищеної чутливості до інших β-лактамних препаратів.

При застосуванні цефтриаксону були зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лаєлла / токсичний епідермальний некроліз та реакції з еозинофілією та системними симптомами (DRESS)), які можуть бути небезпечними для життя або летальними; однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакція Яриша-Герксгеймера (JHR)

У деяких пацієнтів зі спірохетозами може виникнути реакція Яриша-Герксгеймера (JHR) на початку лікування цефтриаксоном. JHR, як правило, є самообмежувальним станом, або може бути призначене симптоматичне лікування. У разі виникнення такої реакції лікування антибіотиками не слід припиняти.

Взаємодія з препаратами, що містять кальцій

Описані випадки летальних реакцій у передчасно народжених і доношених новонароджених у віці до 1 місяця, пов'язані з утворенням преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях і нирках. Принаймні один з них отримував цефтриаксон і кальцій у різний час і за допомогою різних внутрішньовенних систем. Жодних повідомлень про підтверджені внутрішньосудинні осади у пацієнтів, окрім новонароджених, які отримували цефтриаксон і кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні препарати, немає. Дослідження іn vitro показали, що новонароджені мають підвищений ризик утворення цефтриаксон-кальцієвих осадів порівняно з іншими віковими групами.

У пацієнтів будь-якого віку цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно з будь-яким кальційвмісним внутрішньовенним розчином, навіть за допомогою окремих систем або шляхом інфузій у різні місця. Однак пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно один за одним, якщо використовуються інфузійні системи у різні ділянки або якщо інфузійні лінії заміняють чи ретельно промивають між інфузіями фізіологічним сольовим розчином з метою запобігання утворенню осадів. Якщо пацієнти потребують безперервної інфузії кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичним працівникам слід розглянути питання про альтернативну антибактеріальну терапію, що не несе подібного ризику утворення осаду. Якщо для пацієнтів, які потребують безперервного харчування, застосування цефтриаксону вважається необхідним, розчини ППХ і цефтриаксон можна вводити одночасно, однак за допомогою різних інфузійних систем у різні ділянки. Крім того, інфузію розчину ППХ можна зупинити на час інфузії цефтриаксону, а інфузійні лінії – промити між введенням розчинів.

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність цефтриаксону для новонароджених, немовлят і старших за віком дітей встановлені стосовно дозування, що наводиться у розділі «Спосіб застосування та дози».

Проведені дослідження показали, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із сироваткового альбуміну.

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним і доношеним новонародженим з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична анемія

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігається у пацієнтів, які отримують антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, включаючи цефтриаксон. Випадки тяжкої гемолітичної анемії, в тому числі з летальними наслідками, було зареєстровано під час лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо у пацієнта при лікуванні цефтриаксоном розвивається анемія, це може бути пов'язано із застосуванням препарату, тому слід припинити терапію цефтриаксоном до визначення етіології процесу.

Тривале лікування

Під час тривалого лікування необхідно періодично робити розширений аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Про коліти та псевдомембранозні коліти, асоційовані з антибактеріальними препаратами, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтриаксон, при цьому ступінь тяжкості може варіювати від легкого до такого, що загрожує життю. Тому якщо пацієнти мають симптоми діареї під час або після введення цефтриаксону, важливо пам'ятати про цей діагноз. Слід розглянути можливість припинення терапії цефтриаксоном та призначення специфічного лікування Clostridium difficile. Не рекомендується призначати лікарські засоби, які інгібують перистальтику.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, при прийомі цефтриаксону можливий розвиток суперінфекції, спричиненої нечутливими мікроорганізмами.

Тяжка ниркова і печінкова недостатність

При тяжкій нирковій і печінковій недостатності рекомендований клінічний моніторинг безпеки та ефективності.

Спотворення результатів серологічного дослідження

Може спостерігатися спотворення реакції Кумбса, оскільки цефтриаксон може спричиняти її хибнопозитивні результати. Цефтриаксон також може спричиняти хибнопозитивні результати дослідження на галактоземію.

Неферментативні методи визначення глюкози в сечі також можуть мати хибнопозитивні результати. Визначення глюкози в сечі під час терапії цефтриаксоном слід робити за допомогою ферментативних методів.

При застосуванні деяких систем контролю глікемії присутність цефтриаксону може спричинити хибно занижену оцінку рівня глюкози у крові. Слід звернутися до інструкцій для застосування кожної тест-системи. При необхідності слід застосовувати альтернативні методи контролю.

Натрій

Кожен грам цефтриаксону натрію містить 3,6 ммоль натрію. Це слід враховувати, призначаючи препарат пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті.

Антибактеріальний спектр

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і не придатний для застосування як монотерапії для лікування деяких видів інфекцій, якщо їхня етіологія уже підтверджена. У випадках полімікробних інфекцій, при яких підозрювані патогени включають мікроорганізми, стійкі до цефтриаксону, слід розглядати можливість введення додаткового антибіотика.

Застосування лідокаїну

При застосуванні розчину лідокаїну як розчинника розчини цефтриаксону слід застосовувати тільки для внутрішньом'язових ін'єкцій. Перед застосуванням необхідно враховувати протипоказання до введення лідокаїну, застереження та іншу клінічно значущу інформацію, викладену в інструкції для застосування лідокаїну. Розчин лідокаїну не слід вводити внутрішньовенно.

Утворення жовчних каменів

Якщо при ультразвуковому дослідженні спостерігаються тіні, слід пам’ятати про можливість утворення преципітатів. Тіні, які були помилково прийняті за камені жовчного міхура, були виявлені на сонограмі жовчного міхура і реєструвалися частіше при застосуванні цефтриаксону в дозах 1 г на добу і вище. Особливу увагу слід приділяти педіатричній популяції. Такі осади зникають після відміни терапії цефтриаксоном. Рідко преципітат кальцієвої солі цефтриаксону має клінічні симптоми. При наявності клінічних симптомів рекомендується консервативна нехірургічна тактика ведення пацієнта і відміна терапії цефтриаксоном на розсуд лікаря на основі конкретної оцінки співвідношення користь/ризик.

Застій жовчі

Випадки панкреатиту, які імовірно пов'язані з обструкцією жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон. Більшість пацієнтів мали фактори ризику застою жовчі і жовчного сладжу, такі як попередня терапія, тяжка хвороба та парентеральне харчування. Тригерний фактор або кофактор жовчного осаду, пов'язаного  із застосуванням цефтриаксону, не може бути виключений.

Утворення каменів у нирках

Повідомляли про випадки утворення каменів у нирках, які мали оборотний характер після відміни цефтриаксону. При наявності клінічних симптомів необхідно провести ультразвукове дослідження. Для пацієнтів з каменями в нирках або гіперкальціурією в анамнезі цефтриаксон призначає лікар на основі конкретної оцінки співвідношення користь/ризик.

Енцефалопатія

Повідомлялося про розвиток енцефалопатії при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нервової системи. Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтриаксону (наприклад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розглянути необхідність припинення застосування цефтриаксону.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Кількість даних щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам обмежена. Дослідження на тваринах не демонструють прямого або непрямого шкідливого ефекту на ембріональний/фетальний, перинатальний та постнатальний розвиток. Цефтриаксон можна призначати у період вагітності, зокрема у І триместрі, тільки якщо користь переважає над ризиком.

Годування груддю

Цефтриаксон у низьких концентраціях проникає у грудне молоко, однак у разі застосування цефтриаксону в терапевтичних дозах жодних ефектів на дітей, які перебувають на грудному годуванні, не очікується. Однак не слід виключати ризик розвитку діареї та грибкових інфекцій слизових оболонок. Необхідно брати до уваги можливість сенсибілізації. Рішення про доцільність продовження чи припинення грудного вигодовування або продовження/відміну терапії цефтриаксоном необхідно приймати, зважаючи  на користь грудного годування для дитини і користь терапії для жінки.

Фертильність

Дослідження репродукції не продемонстрували жодних ознак несприятливого впливу на фертильність чоловіків або жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При лікуванні цефтриаксоном можуть проявлятися небажані ефекти (наприклад запаморочення), які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, що слід враховувати при вирішенні питання щодо керування транспортними засобами та роботі з механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку пацієнта і функції печінки та нирок.

Дози, наведені у таблицях нижче, є загальнорекомендованими дозами для цих показань. В особливо тяжких випадках слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

Доза цефтриаксону *	Частота введення**	Показання
1−2 г	Один раз на добу	Позагоспітальна пневмонія

Загострення хронічного обструктивного захворювання легень

Інтраабдомінальні інфекції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит)

2 г

Один раз на добу

Госпітальна пневмонія

Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин

Інфекції кісток та суглобів

2−4г

Один раз на добу

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію

Бактеріальний ендокардит

Бактеріальний менінгіт

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** При необхідності застосування доз вище ніж 2 г на добу можливе введення препарату двічі на добу (з інтервалом

12 годин).

Показання для дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), при яких необхідно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Цефтриаксон можна застосовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 1−2 г. Деякі дані свідчать, що у випадках, коли стан пацієнта тяжкий, або попередня терапія виявилася неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при введенні внутрішньом'язово в дозі 1−2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у ділянці хірургічного втручання

2 г у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Гонорея

500 мг у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози.

Сифіліс

Як правило,  рекомендовані дози становлять 500 мг − 1 г один раз на добу з підвищенням до 2 г один раз на добу протягом 10−14 днів при нейросифілісі. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, у тому числі нейросифілісі,  грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи препарат, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній [стадія II] і пізній [стадія III])

2 г один раз на добу протягом 14−21 дня. Рекомендована тривалість лікування може варіювати, при цьому слід керуватися національними або місцевими настановами.

Педіатрична популяція

Новонароджені, немовлята і діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Для дітей з масою тіла 50 кг і більше, як правило, призначають дози для дорослих.

Доза цефтриаксону *	Частота введення**	Показання
50−80 мг/кг	Один раз на добу	Інтраабдомінальні інфекції
		Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит)
		Позагоспітальна пневмонія
		Госпітальна пневмонія
50−100 мг/кг (максимально 4 г)	Один раз на добу	Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин
		Інфекції кісток та суглобів
		Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію
80−100 мг/кг (максимально 4 г)	Один раз на добу	Бактеріальний менінгіт
100 мг/кг (максимально 4 г)	Один раз на добу	Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** При необхідності призначення доз вище ніж 2 г на добу можливе введення препарату двічі на добу (з інтервалом

12 годин).

Показання для новонароджених, немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг), при яких необхідно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту цефтриаксон можна застосовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадках, коли стан дитини тяжкий, або початкова терапія виявилася неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при введенні внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій у ділянці хірургічного втручання

50−80 мг/кг у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Сифіліс

Рекомендовані дози становлять 75−100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом

10−14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, у тому числі нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи препарат, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній [стадія II] і пізній [стадія III])

50−80 мг/кг один раз на добу протягом 14−21 дня. Тривалість лікування може варіювати, при цьому слід керуватися національними або місцевими настановами.

Новонароджені віком від 0 до 14 днів

Цефтриаксон протипоказаний для недоношених новонароджених віком ≤ 41 тижня з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).

Доза цефтриаксону *	Частота введення	Показання
20−50 мг/кг	Один раз на добу	Інтраабдомінальні інфекції
		Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин
		Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит)
		Позагоспітальна пневмонія
		Госпітальна пневмонія
		Інфекції кісток та суглобів
		Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію
50 мг/кг	Один раз на добу	Бактеріальний менінгіт
		Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання для новонароджених віком від 0 до 14 днів, при яких необхідно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту цефтриаксон можна застосовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій у ділянці хірургічного втручання

20−50 мг/кг у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Сифіліс

Рекомендована доза становить 50 мг/кг один раз на добу протягом 10−14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, у тому числі нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи препарат, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Тривалість терапії

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Відповідно до загальних принципів антибактеріальної терапії введення цефтриаксону слід продовжувати протягом 48−72 годин після досягнення нормальної температури тіла або підтвердження ерадикації бактерій.

Люди літнього віку

Людям літнього віку, за відсутності у них порушень функцій нирок і печінки, призначати дози, рекомендовані для дорослих, без потреби в додатковій корекції.

Пацієнти з порушеною функцією печінки

Доступні дані не вказують на необхідність корекції дози при легкому або помірному порушенні функції печінки за умови нормальної функції нирок.

Даних досліджень щодо пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки немає.

Пацієнти з порушеною функцією нирок

Для пацієнтів з порушеною функцією нирок немає необхідності зменшувати дозу цефтриаксону, якщо не порушена функція печінки. Тільки у випадках претермінальної ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г на добу.

Якщо пацієнти перебувають на діалізі, після проведення процедури потреби у додатковому введенні дози немає. Цефтриаксон не видаляється шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності.

Пацієнти з тяжким ступенем порушення функції печінки та нирок

Для пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою дисфункцією рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб застосування

Цефтриаксон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом не менше 30 хвилин (бажаний метод введення) або внутрішньовенно повільно протягом 5 хвилин, а також шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньовенне струминне введення слід виконувати протягом не менше 5 хвилин, переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози, які становлять    50 мг/кг або більше, новонародженим і дітям віком до 12 років необхідно вводити шляхом інфузії. З метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії внутрішньовенні дози новонародженим слід вводити у вигляді інфузії протягом не менше 60 хвилин. Внутрішньом'язові ін'єкції необхідно виконувати в товщу основного об'єму відносно великого м'яза і не більше 1 г в одне місце. Внутрішньом'язове введення слід розглядати при неможливості або меншій доцільності для пацієнта внутрішньовенного шляху. Дози, що становлять більше 2 г, необхідно вводити внутрішньовенно.

Якщо лідокаїн використовується як розчинник, готовий розчин не слід вводити внутрішньовенно. Необхідно враховувати інформацію, наведену в інструкції для застосування лідокаїну.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо вони мають показання (або очікується, що матимуть показання) до застосування кальційвмісних розчинів для внутрішньовенного введення, у тому числі безперервних кальційвмісних інфузій, таких як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком випадання осаду цефтриаксону з кальцієм (див. розділ «Протипоказання»).

Розчинники, що містять кальцій (наприклад розчин Рінгера або розчин Гартмана), не слід використовувати для розчинення вмісту флаконів з цефтриаксоном або додаткового розведення уже розчиненого вмісту флакона для внутрішньовенного введення у зв'язку з можливістю утворення осаду. Преципітат кальцієвої солі цефтриаксону може також утворитися, якщо цефтриаксон змішується з кальційвмісними розчинами в одній внутрішньовенній системі. Таким чином, цефтриаксон і кальційвмісні розчини не слід змішувати або вводити одночасно.

Для передопераційної профілактики інфекцій в ділянці хірургічного втручання цефтриаксон необхідно вводити за 30−90 хвилин до операції.

Розведення препарату

Рекомендується використовувати свіжоприготовлений розчин. 

Приготовлений розчин стабільний протягом 24 години при температурі 2–8 °С.

З мікробіологічної точки зору розчин слід використати негайно. Якщо не використати негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання перед використанням несе споживач і вони не повинні перевищувати час, зазначений вище для хімічної та фізичної стабільності під час використання.

Внутрішньовенне введення (ін'єкція або інфузія)

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

Вміст флакона з 1 г цефтриаксону розчинити у 10 мл води для ін'єкцій.

Вміст флакона з 0,5 г цефтриаксону розчинити у 5 мл води для ін'єкцій (для внутрішньовенного застосування).

Флакон слід обережно покатати між долонями та візуально оглянути. Розчин повинен бути прозорим. Не використовувати розчин, якщо в ньому присутні нерозчинені частинки. Ін’єкцію вводити протягом 5 хвилин безпосередньо у вену або через трубку для внутрішньовенної інфузії.

Для внутрішньовенної інфузії отриманий розчин (для дозування 1 г) слід розчинити у 10 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % хлорид натрію,

0,45 % хлорид натрію + 2,5 % глюкоза, 5 % глюкоза, 10 % глюкоза, 6 % декстран у розчині декстрози 5 %, вода для ін’єкцій. Інфузію слід проводити протягом щонайменше 30 хвилин.

Застосування у педіатричній популяції 

Новонароджені, немовлята і діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин, щоб зменшити потенційний ризик білірубінової енцефалопатії.

Об’єм витіснення 1 г цефтриаксону становить 0,71 мл у воді для ін’єкцій та 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. Це вимагає компенсації об’єму розчинника для полегшення дозування залежно від маси тіла (головним чином у дітей віком до 12 років), якщо відмірюється та вводиться лише частина загального розчину. Для приготування кінцевої концентрації розчину 100 мг/мл розчинити 1 г лікарського засобу у 9,4 мл води для ін'єкцій.

Внутрішньом'язове введення

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

Вміст флакона з 1 г цефтриаксону розчинити у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду.

Вміст флакона  з 0,5 г цефтриаксону розчинити у 1,7 мл 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду.

Флакон слід обережно покатати між долонями та візуально оглянути. Розчин повинен бути прозорим. Не використовувати розчин, якщо в ньому присутні нерозчинені частинки. Розчин слід вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Дози, що перевищують 1 г, розділити та вводити в декілька місць.

Застосування у педіатричній популяції 

Новонароджені, немовлята і діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Об'єм витіснення  для 1 г цефтриаксону становить 0,71 мл у 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. Це вимагає компенсації об’єму розчинника для полегшення дозування залежно від маси тіла (головним чином у дітей віком до 12 років), якщо відмірюється та вводиться лише частина загального розчину. Для приготування кінцевої концентрації розчину 285 мг/мл розчинити 1 г цефтриаксону в 2,9 мл 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.

Діти.

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

При передозуванні можуть виникнути нудота, блювання і діарея. Концентрацію цефтриаксону не можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування повинно бути симптоматичним.

Побічні реакції.

Небажаними реакціями на цефтриаксон, про які найчастіше повідомлялося, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип і збільшення рівнів печінкових ферментів.

Дані для визначення частоти НРП (небажана реакція на препарат) для цефтриаксону отримані в результаті досліджень.

За частотою реакції класифіковані таким чином:

Дуже часто (≥ 1/10)

Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10)

Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100)

Рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000)

Невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт^b; частота невідома^a – суперінфекції^b.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома^a – гемолітична анемія^b, агранулоцитоз.

З боку серця: частота невідома^a – синдром Коуніса.

З боку імунної системи: частота невідома^a – анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості^b, реакція Яриша–Герксгеймера (див. «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; рідко поширені — енцефалопатія; частота невідома^a – судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: частота невідома^a – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея^b, рідкі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома^a – панкреатит^b, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів; частота невідома^a – преципітати у жовчному міхурі^b, ядерна жовтяниця, гепатит^c, холестатичний гепатит^b,c.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висип; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідома^a – синдром Стівенса–Джонсона^b, токсичний епідермальний некроліз^b, багатоформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром) (див. «Особливості застосування»), гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома^a – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома^a – хибнопозитивні результати тесту Кумбса^b, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію^b, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози^b.

^a На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформація про ці реакції добровільно надходить від населення невизначеної чисельності, неможливо достовірно оцінити їх частоту, у зв’язку з цим вона характеризується як невідома.

^b Див. розділ «Особливості застосування»

^c  Зазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону.

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їхнього малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 36 місяців.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Після розведення зберігати не більше 24 годин при температурі 2−8 °С.

Несумісність.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Розчини, що містять цефтриаксон, не слід змішувати з іншими препаратами або додавати до них, крім тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози». Цефтриаксон не можна змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Для комбінації з іншими антибіотиками слід використовувати окремі шприци або інфузійні розчини.

Упаковка.

По 0,5 г або 1,0 г порошку для розчину для ін’єкцій у флаконі. По 1 флакону або по 10 флаконів з порошком у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

НСПС Хебей Хуамінь Фармасьютікал Компані Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

№ 98 Хайнань Роуд, зона економічного і технологічного розвитку, Шицзячжуань, провінція Хебей, CN 052165, Китай.