ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МІЛНАРАН^®

(MILNARAN^®)

Склад:

діюча речовина: мілнаципрану гідрохлорид;

1 капсула тверда містить мілнаципрану гідрохлориду 25 мг або 50 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, кальцію кармелоза, повідон К 30, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат;

оболонка капсули: заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий

(Е 172), желатин.

Лікарська форма. Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 25 мг: тверді желатинові непрозорі капсули №4 карамельного кольору, які містять порошок від білого до майже білого кольору;

капсули по 50 мг: тверді желатинові непрозорі капсули №3 червоно-карамельного кольору, які містять порошок від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на нервову систему. Психоаналептики. Антидепресанти. Інші антидепресанти. Код АТХ N06A X17.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мілнаципран є інгібітором як зворотного захоплення серотоніну (5-НТ), так і норадреналіну (NA). На відміну від більшості трициклічних антидепресантів, мілнаципран не має спорідненості до адренергічних або гістамінергічних рецепторів H1 А1. Дослідження зв'язування рецепторів показали, що мілнаципран не володіє значною спорідненістю до холінергічних (мускаринових) рецепторів. Крім того, мілнаципран також не має спорідненості до дофамінергічних рецепторів D1 і D2 або бензодіазепінових і опіатних рецепторів. У терапевтичних дозах спостережувані концентрації у плазмі крові постійно знаходяться на рівнях, відповідних інгібуванню зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну на 50-90 %. Фармакологічні ефекти, що спостерігаються у шлунково-кишковій і сечостатевій системах, пов'язані з інгібуванням зворотного захоплення норадреналіну, який може надавати антагоністичну дію на ацетилхолін (непряма антихолінергічна дія). Мілнаципран не спричиняє клінічно значущих змін у серцевій реполяризації або провідності, не змінює когнітивні функції і надає лише невелику седативну дію. Порушення сну у пацієнтів з депресією поліпшуються при лікуванні мілнаципраном. Затримка засипання зменшується, як і частота нічних пробуджень, а затримка до настання парадоксального сну збільшується. Загальна тривалість сну збільшується.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Мілнаципран добре всмоктується після прийому всередину.

Біодоступність становить близько 85 %.

На препарат не впливає споживання їжі.

Пікова концентрація у плазмі крові (C max) досягається приблизно через 2 години (T max) після прийому всередину.

Він становить близько 120 нг/мл після одноразового введення 50 мг.

Концентрації збільшуються пропорційно дозі до 200 мг на прийом.

Після багаторазового введення стійкий стан досягається через 2-3 дні зі збільшенням концентрацій на порядок від 70 % до 100 % порівняно з одноразовим введенням (Cmax=216 нг/мл). Міжіндивідуальна мінливість низька.

Розподіл

Зв’язування з білками плазми крові є низьким (13 %) і не насичується.

Об'єм розподілу мілнаципрану становить близько 5 л/кг із загальним кліренсом приблизно 40 л/год.

Нирковий і ненирковий кліренси еквівалентні.

Метаболізм

Мілнаципран метаболізується переважно кон’югацією глюкуронової кислоти.

Активні метаболіти виявлені на дуже низькому рівні без клінічної значущості.

Виведення

Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 8 годин.

Виведення відбувається переважно через нирки (90 % введеної дози) при канальцевій секреції продукту у незміненому вигляді.

Після повторних доз мілнаципран повністю виводиться через 2-3 дні після припинення терапії.

Доклінічні дані з безпеки.

Основними органами-мішенями є печінка, ймовірно, завдяки адаптивному механізму, і нервова система. Мілнаципран не є ні мутагенним, ні канцерогенним.

Мілнаципран впливав на фертильність щурів та індукував смерть ембріона, межа безпеки відсутня.

Експериментальні дані не виявляють тератогенного потенціалу мілнаципрану.

Введення мілнаципрану щурам протягом останньої третини вагітності та у період лактації спричиняє ознаки токсичності у матері та впливає на життєздатність, ріст та розвиток плода. Препарат впливає на репродуктивні показники молодих тварин (порушення фертильності самок) на рівні доз, які спричиняють нижчий приріст маси тіла.

У ході досліджень до- та післяпологового розвитку не було встановлено межі безпеки впливу на людей.

Проникнення мілнаципрану та/або метаболітів у молоко спостерігається після введення мілнаципрану годуючим щурам.

Пацієнти групи ризику

Пацієнти з печінковою недостатністю

Печінкова недостатність не викликає істотних змін у фармакокінетиці мілнаципрану.

Пацієнти з порушенням функції нирок. При порушенні функції нирок виведення мілнаципрану сповільнюється пропорційно до ступеня порушення функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти старше 65 років Фармакокінетичні параметри мілнаципрану суттєво не змінюються у пацієнтів літнього віку. Однак доцільно брати до уваги фізіологічні зміни функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування великих депресивних епізодів у дорослих.

Протипоказання.

Препарат протипоказано використовувати в наступних випадках:

–        гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин;

–        зв’язок з незворотними інгібіторами МАО, В-селективними інгібіторами МАО, агоністами наперстянки та 5HT1D (суматриптан тощо);

–        грудне годування;

–        неконтрольована гіпертонія, тяжка або нестабільна ішемічна хвороба серця, оскільки ці основні захворювання можуть бути скомпрометовані підвищенням артеріального тиску або частоти серцевих скорочень.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження лікарської взаємодії проводили лише у дорослих пацієнтів.

Серотоніновий синдром

Як і у випадку з іншими серотонінергічними засобами, розвиток потенційно небезпечного для життя серотонінового синдрому може мати місце при лікуванні мілнаципраном, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть впливати на серотонінергічну нейромедіаторну систему (як незворотні інгібітори МАО (іпроніазид, транілципромін), селективні інгібітори МАО (лінезолід, моклобемід метиленовий синій), звіробій (Hypericum perforatum), бупренорфін, петидин, трамадол, більшість антидепресантів.

Симптоми серотонінового синдрому можуть включати:

- симптоми отруєння (діарея);

- зміни психіатричного стану та поведінки (збудження, розгубленість, гіпоманія);

- порушення координації руху (тремор, ригідність, міоклонія, гіперрефлексія та атаксія);

- порушення вегетативної нервової системи (лабільний артеріальний тиск, тахікардія, тремтіння, гіпертермія, можливо, кома).

Протипоказані комбінації

З незворотними інгібіторами МАО (іпроніазид, транілципромін)

Ризик розвитку серотонінового синдрому.

Між завершенням лікування інгібітором МАО та початком лікування мілнаципраном повинен бути інтервал у два тижні, і між завершенням лікування мілнаципраном та початком лікування інгібітором МАО повинен бути принаймні один тиждень.

Нерекомендовані комбінації

З альфа- та бета-симпатоміметиками (в/м та в/в шляхи)

Пароксизальна гіпертензія з можливою аритмією (гальмування надходження адреналіну або норадреналіну до симпатичного нервового волокна).

З А селективними інгібіторами МАО (лінезолід, моклобемід, метиленовий синій)

Ризик розвитку серотонінергічного синдрому.

Якщо цієї комбінації не вдається уникнути, дуже уважно слід спостерігати за пацієнтом. Розпочинати таку комбінацію слід з найнижчої рекомендованої дози.

Комбінації, що потребують дотримання обережності

Адреналін (ясенний та підшкірний шляхи)

Серйозне порушення шлуночкового ритму через збільшення серцевої збудливості.

Слід обмежити споживання, наприклад, менше 0,1 мг адреналіну за 10 хвилин або 0,3 мг за годину для дорослих пацієнтів.

З пероральними антикоагулянтами і препаратами, що впливають на згортання крові

Препарати, що впливають на функцію тромбоцитів, наприклад НПЗЗ та аспірин або інші препарати, які можуть збільшити ризик кровотечі.

Особливості застосування.

Статева дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)/інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСіН) можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомляли про тривалу статеву дисфункцію, при якій симптоми тривали, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС/СІЗЗСіН.

Суїцид/суїцидальні думки або погіршення клінічних симптомів

Депресія, пов’язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкодження та самогубства (події, пов’язані з суїцидом). Цей ризик зберігається до настання значної ремісії. Оскільки покращення може не відбутися протягом перших декількох тижнів лікування або більше, пацієнти повинні бути під ретельним наглядом до настання покращення клінічних симптомів. Загальний клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання.

Відомо, що пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі або пацієнти, які демонструють значний ступінь суїцидальних намірів до початку лікування, мають більший ризик суїцидальних думок або спроби самогубства, тому під час лікування слід ретельно спостерігати за такими пацієнтами.

Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних випробувань антидепресантів з участю дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки з антидепресантами порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Пильний нагляд за пацієнтами, зокрема за групами високого ризику, повинен супроводжувати медикаментозну терапію, особливо на початку лікування та після зміни дози. Пацієнтів (і тих, хто доглядає за ними) слід попередити про необхідність контролю за будь-яким клінічним погіршенням, суїцидальною поведінкою або думками та незвичними змінами в поведінці та при наявності цих симптомів негайно звернутися до лікаря.

Діти

Мілнаципран не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років. Поведінка, пов’язана із самогубством (спроби самогубства та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігались у клінічних випробуваннях серед дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо, виходячи з клінічної потреби, рішення про лікування все ж прийнято, пацієнта слід ретельно контролювати на предмет появи симптомів суїциду. Крім того, відсутні довготривалі дані про безпеку у дітей та підлітків щодо росту, дозрівання та когнітивного і поведінкового розвитку.

Серотоніновий синдром

Як і у випадку з іншими серотонінергічними засобами, розвиток потенційно небезпечного для життя серотонінового синдрому може мати місце при лікуванні мілнаципраном, особливо при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які можуть впливати на серотонінергічну нейромедіаторну систему (як незворотні інгібітори МАО (іпроніазид), А-селективні інгібітори МАО (лінезолід, моклобемід метиленовий синій), звіробій [Hypericum perforatum], петидин, трамадол, більшість антидепресантів (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо клінічно показане супутнє лікування іншими серотонінергічними препаратами, рекомендується ретельний нагляд за пацієнтом, особливо на початку лікування та при збільшенні дози.

Симптоми серотонінового синдрому можуть включати:

- симптоми отруєння (діарея);

- зміни психіатричного стану та поведінки (збудження, розгубленість, гіпоманія);

- порушення координації руху (тремор, ригідність, міоклонія, гіперрефлексія та атаксія);

- порушення вегетативної нервової системи (лабільний артеріальний тиск, тахікардія, тремтіння, гіпертермія, можливо, кома).

Якщо є підозра на серотоніновий синдром, слід розглянути можливість зниження дози або припинення терапії залежно від тяжкості симптомів.

Одночасне застосування мілнаципрану з альфа- та бета-симпатоміметиками (в/м та в/в шляхи) або з селективними інгібіторами МАО-А (такими як лінезолід, моклобемід та метиленовий синій) не рекомендується.

Запобіжні заходи

Пацієнтам із безсонням або нервозністю на початку лікування може знадобитися тимчасова симптоматична терапія.

Якщо у пацієнта спостерігається перехід на виражену манію, лікування препаратом Мілнаран^® слід припинити і в більшості випадків призначити седативний антипсихотичний засіб.

Слід припинити прийом мілнаципрану пацієнтам, у яких розвивається жовтяниця або інші ознаки порушення функції печінки. Лікування мілнаципраном не слід відновлювати, якщо не вдасться встановити іншу причину. Хоча взаємодії з алкоголем не виявлено, рекомендується уникати прийому алкоголю, як і будь-яких психотропних препаратів.

Системний вплив Мілнарану^® на організм у здорових добровольців збільшувався на 20 % у поєднанні з левомепромазином. Більш високе збільшення можна запідозрити у пацієнтів літнього віку або з порушенням функції нирок, якщо препарати комбінувати.

Мілнаципран слід призначати з обережністю у наступних випадках:

- пацієнтам із нирковою недостатністю;

(можливо, доведеться зменшити дозування через подовження періоду напіввиведення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»));

- пацієнтам з утрудненим сечовипусканням в анамнезі, особливо пацієнтам із гіпертрофією передміхурової залози та іншими захворюваннями сечостатевої системи. Через норадренергічну складову механізму дії мілнаципрану необхідний моніторинг порушень сечовипускання;

- пацієнтам із гіпертонією або серцевими захворюваннями;

(моніторинг артеріального тиску та частоти серцевих скорочень рекомендується на початку лікування, після збільшення дози та періодично протягом усього лікування мілнаципраном для всіх пацієнтів, а також для пацієнтів з відомим серцево-судинним ризиком. У разі стійкого підвищеного артеріального тиску або підвищеного серцевого ритму слід розглянути можливість припинення лікування мілнаципраном, якщо це клінічно виправдано);

- пацієнтам з високим внутрішньоочним тиском або з ризиком розвитку закритокутової глаукоми;

- пацієнтам з епілепсією або з епілепсією в анамнезі: мілнаципран слід застосовувати з обережністю і припиняти лікування будь-якому пацієнту, у якого розвинувся напад.

Були випадки гіпонатріємії у пацієнтів, які отримували інгібітори зворотного захоплення серотоніну, можливо, через синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. З обережністю рекомендується застосовувати пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які приймають діуретики або інше лікування, що спричиняє гіпонатріємію, пацієнтам із цирозом печінки або порушеннями харчування.

Повідомляли про випадки кровотеч, іноді серйозних, при застосуванні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. СІЗЗС/СІЗЗСіН можуть збільшити ризик післяпологової кровотечі (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»).

Слід бути обережними пацієнтам, які одночасно отримують пероральні антикоагулянти, препарати, що впливають на функцію тромбоцитів, наприклад НПЗЗ та аспірин, або інші препарати, які можуть збільшити ризик кровотечі. Також обережність потрібна пацієнтам із попередніми порушеннями згортання крові.

Безпека та ефективність застосування мілнаципрану для лікування основних депресивних епізодів у дорослих у вищих дозах, ніж 100 мг на добу, не встановлені. Для пацієнтів, які не спостерігають клінічної користі при застосуванні 100 мг на добу, лікування слід припинити.

Припинення лікування.

Ризик виникнення симптомів відміни, що спостерігається при застосуванні СІЗЗС та СІЗЗСіН, може залежати від ряду факторів, включаючи тривалість і дозу терапії та швидкість зменшення дози. Як правило, симптоми відміни можуть бути від легкого до помірного; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими за інтенсивністю. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення лікування, але дуже рідко повідомляють про такі симптоми у пацієнтів, які випадково пропустили дозу.

Як правило, ці симптоми самовиліковні і проходять протягом двох тижнів, хоча у деяких осіб вони можуть тривати довго (від 2-3 місяців). Тому рекомендується, щоб дозу мілнаципрану поступово зменшували при припиненні лікування, а не різко припинити після тривалого застосування (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає даних щодо застосування мілнаципрану вагітним жінкам.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Є повідомлення про підвищений ризик для новонароджених після лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну у період вагітності і він може бути пов’язаний із синдромом відміни або токсичністю серотоніну: тахіпное, труднощі з годуванням, тремор, гіпертонія або гіпотонія, розлади сну, підвищена збудливість або рідше - тривалий плач. Усі ці ознаки проявляються у перші дні життя, як правило, вони короткочасні і не тяжкі.    

Отже, в якості запобіжного заходу бажано уникати прийому мілнаципрану у період вагітності та у жінок репродуктивного віку, які не користуються контрацепцією.

Годування груддю

Оскільки невелика кількість мілнаципрану проникає у грудне молоко, годування груддю протипоказано.

Фертильність

Мілнаципран впливав на фертильність щурів та індукував смерть ембріона, межа безпеки відсутня (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Немає даних щодо впливу мілнаципрану на фертильність у людей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У дослідженнях у здорових добровольців не повідомляли про зміни з боку когнітивних або психомоторних функцій. Проте, при застосуванні препарату можливе зниження ментальних і фізичних здібностей, необхідних для виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкої реакції.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати перорально.

Дорослим

Рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на дві дози по 50 мг, 1 капсула вранці та 1 капсула ввечері, бажано під час прийому їжі.

Пацієнти літнього віку

Коригування дози не потрібно, якщо функція нирок є нормальною.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Необхідна корекція дози. Рекомендується зменшити дозу до 50 або 25 мг залежно від ступеня зміни функції нирок. У цьому випадку рекомендується використовувати  капсули Мілнаран^® по 25 мг.

 Рекомендується наступна корекція дози:

Кліренс креатиніну (CrCl) (мл/хв)	Дозування/24 години
CrCl ≥ 60	50 мг × 2
60 > CrCl ≥ 30	25 мг × 2
30 > CrCl ≥ 10	25 мг

Тривалість лікування

Лікування антидепресантом є симптоматичним.

Як і з будь-якими іншими антидепресантами, ефективність мілнаципрану досягається тільки через 1-3 тижні. Для одного епізоду лікування має тривати кілька місяців (зазвичай близько

6 місяців), щоб запобігти рецидиву. Лікування препаратом Мілнаран^® слід припиняти поступово.

Супутні психотропні препарати

Одночасне призначення седативного або анксіолітичного лікування може бути корисним на початку лікування для запобігання виникнення або погіршення проявів тривожності. Але анксіолітики не завжди захищають пацієнта від спроб самогубства.

Діти.

Не рекомендується застосовувати мілнаципран дітям та підліткам віком до 18 років (див. розділ «Особливості застосування»).

Під час клінічних досліджень суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) спостерігали частіше у дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, ніж у дітей та підлітків, які отримували плацебо. Якщо на підставі клінічної потреби все ж прийнято рішення про лікування, пацієнта слід ретельно спостерігати на предмет появи суїцидальних симптомів. Крім того, бракує довгострокових даних про безпеку для дітей і підлітків, пов’язаних із ростом, дорослішанням, когнітивним і поведінковим розвитком.

Передозування.

При застосуванні мілнаципрану спостерігалися випадки передозування.

При застосуванні високих доз блювальний ефект може значно обмежити ризик передозування.

При застосуванні дози 200 мг зазвичай спостерігаються такі симптоми (> 10 %): нудота, надмірне потовиділення та запор.

При застосуванні доз від 800 мг до 1 г при одномедикаментозній терапії основними симптомами, що спостерігаються, є: блювання, порушення дихання (напади апное) та тахікардія.

Після великої дози (1,9-2,8 г) у комбінації з іншими препаратами (зокрема бензодіазепінами) виникають такі додаткові симптоми: сонливість, гіперкапнія та порушення свідомості.

Лікування передозування

Специфічного антидоту для мілнаципрану не існує.

Лікування симптоматичне, рекомендоване промивання шлунка та прийом активованого вугілля якомога швидше після прийому.

Медичний нагляд слід продовжувати принаймні протягом 24 годин.

Побічні реакції.

Небажані реакції, що спостерігаються під час лікування мілнаципраном на депресію, спостерігаються головним чином протягом першого тижня або перших двох тижнів лікування, а згодом регресують, одночасно із поліпшенням стану депресії.

У наступній таблиці наведені побічні реакції, для яких оцінка причинності не була «виключена», що спостерігалась у 13 клінічних дослідженнях, включаючи 5 плацебо-контрольованих клінічних випробувань (що включає загальну кількість 3059 пацієнтів - 2557 на мілнаципран та 502 на плацебо) у пацієнтів із депресією.

Найчастіше повідомляли про побічні реакції у пацієнтів з депресією, які отримували мілнаципран у клінічних дослідженнях: нудота та головний біль.

Небажані реакції систематизовані за класами систем органів і вказані відповідно до такої градації: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (поодинокі повідомлення, частота не може бути оцінена за наявними даними).

Таблиця побічних реакцій:

Дуже часто (≥1/10)	Часто (від ≥1/100 до <1/10)	Нечасто (від ≥1/1000 до <1/100)	Рідко (від ≥1/10000 до <1/1000)	Частота невідома
З боку крові та лімфатичної системи
				Екхімоз (1) (3) Шкірні або слизові кровотечі (1) (3)
З боку імунної системи
		Гіперчутливість	Анафілактичний шок
З боку ендокринної системи
			Порушення секреції АДГ
З боку харчування та обміну речовин
		Гіперліпідемія Зниження маси тіла		Гіпонатріємія (1) (3)
З боку психіки
	Збудження, занепокоєння, депресія, розлад харчової поведінки, порушення сну, суїцидальна поведінка	Панічні атаки, сплутаність свідомості, марення, галюцинації, манія, зниження лібідо, кошмари, суїцидальне мислення	Дереалізація, патологічне мислення, психічний розлад	Агресія
З боку нервової системи
Головний біль	Мігрень, тремор, відчуття запаморочення, дизестезія, сонливість	Порушення пам'яті, акатизія, порушення рівноваги, порушення смакових відчуттів, непритомність	Гостре порушення мозкового кровообігу, дискінезія, паркінсонізм, судоми	Серотоніновий синдром(1)(*) Судоми(1)(2)
З боку органів зору
		Відчуття сухості очей, мідріаз, порушення акомодації, розмитість зору, порушення зору
З боку органів слуху та лабіринту
		Відчуття шуму у вухах, вертиго
З боку серця
	Тахікардія Пальпітації	Порушення серцевого ритму, блокада ніжки пучка Гіса, екстрасистолія, інфаркт міокарда	Стенокардія	Кардіоміопатія Тако-Цубо
З боку судин
	Відчуття припливів, артеріальна гіпертензія	Хвороба Рейно, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія
З боку органів дихання, грудної клітини та середостіння
		Кашель, задишка, сухість слизової оболонки носа, фарингеальні розлади
З боку шлунково-кишкового тракту
Нудота	Запор, діарея, біль у животі, розлад травлення, блювання, сухість у роті	Коліт, гастрит, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, відчуття дискомфорту у шлунку, здуття живота, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, геморой, стоматит
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
		Підвищення активності ферментів печінки	Гепатит, гепатоцелю-лярні порушення	Цитолітичний гепатит(1)
З боку шкіри та підшкірної тканини
	Свербіж, висип, підвищене потовиділення	Кропив'янка, дерматит, дерматоз	Реакції фоточутливості	Синдром Стівенса-Джонсона
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини
	М'язово-скелетний біль	Ригідність м'язів, міалгія
З боку нирок та сечовидільних шляхів
	Утруднене сечовипускання, часте сечовипускання	Хроматурія, нетримання сечі, затримка сечовипускання
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
	Порушення еякуляції, еректильна дисфункція, тестикулярний біль	Аменорея, гіперменорея, порушення менструації, маткова кровотеча, порушення функції передміхурової залози		Післяпологова кровотеча (**)
Загальні порушення та стани у місці введення
	Виснаженість	Гарячка, біль у грудях, озноб, погіршення самопочуття, загальна слабкість

⁽¹⁾ передбачувана частота побічних ефектів, про які повідомляли у рамках постмаркетингового моніторингу; у плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях вони не спостерігалися.

⁽²⁾ особливо спостерігається у пацієнтів з епілепсією в анамнезі.

⁽³⁾ див. розділ «Особливості застосування».

(*) Серотоніновий синдром, особливо якщо мілнаципран поєднувати з іншими препаратами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), що характеризується принаймні трьома симптомами, включаючи зміни психічного стану та поведінки (збудження, сплутаність свідомості, тривожність, збудження, марення та неспокій), порушення координації руху (тремор, ригідність, міоклонія, гіперрефлексія та атаксія), гіпотонія або гіпертонія та вегетативні симптоми, такі як пітливість, гарячка, тремтіння та діарея.

(**) Ця подія була зареєстрована для терапевтичного класу СІЗЗС/СІЗЗСіН (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю», та «Особливості застосування»).

Повідомляли про випадки суїцидальної поведінки та суїцидальних думок під час терапії препаратом  Мілнаран^® або на початку припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Синдром відміни

Повідомляли про кілька випадків потенційного синдрому відміни після припинення лікування препаратом Мілнаран^®. Як правило, для СІЗЗС та СІЗЗСіН симптоми є від слабких до помірних та самовиліковні; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Тому рекомендується проводити поступове зниження дози, коли лікування мілнаципраном більше не потрібне (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Додаткові реакції, про які повідомляли у післяреєстраційному досвіді щодо індикації депресії (частота невідома).

Деякі інші побічні реакції, про які повідомляли під час післяреєстраційного досвіду у пацієнтів із депресією, були пов’язані з депресивною хворобою:

-          усунення психомоторного гальмування із суїцидальним ризиком;

-          зміна настрою з випадками манії;

-          реактивація марення у психотичних пацієнтів;

-          нападоподібні прояви тривожності (для психостимулюючих антидепресантів).

Повідомлення про підозру на побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 8 капсул у блістері; по 7 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Рівофарм СА.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Центро Інсема, 6928 Манно, Швейцарія.