ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Фелкарид

Felkarid

Склад:

діюча речовина: флекаїнід ацетат;

1 таблетка містить флекаїніду ацетату 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, олія рослинна гідрогенізована, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

Фелкарид, таблетки по 50 мг: круглі, двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору.

Фелкарид, таблетки по 100 мг: круглі, двоопуклі таблетки з рискою на одній стороні від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антиаритмічні засоби класу ІС. Флекаїнід. Код АТХ С01В С04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Флекаїнід належить до антиаритмічних засобів класу ІС, які застосовуються для лікування тяжких симптоматичних шлуночкових та надшлуночкових аритмій. Засіб не треба застосовувати для купірування безсимптомної шлуночкової аритмії у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі. Більшість побічних ефектів пов’язані з проявами з боку центральної нервової системи.

В електрофізіологічному контексті флекаїнід – це тип антиаритмічної сполуки з місцевою анестетичною дією (клас ІС). Це місцевий анестетик амідового типу, структурно пов’язаний з прокаїнамідом та енкаїнідом, оскільки ці лікарські засоби також є похідними бензаміду.

Характеристика флекаїніду як сполуки класу ІС ґрунтується на трьох характеристиках: значне пригнічення швидких натрієвих каналів у серці; повільна кінетика початку та зсуву інгібування натрієвих каналів (що відображає повільне приєднання та роз’єднання з натрієвими каналами); диференціальний вплив лікарського засобу на тривалість потенціалу дії м’язів шлуночків порівняно з волокнами Пуркіньє, без впливу на м’язи шлуночків і значним скороченням потенціалу дії волокон Пуркіньє.

Ця сукупність властивостей обумовлює значне зниження швидкості провідності у волокнах, залежних від волокон швидкого каналу для деполяризації, але демонструє незначне збільшення ефективного рефрактерного періоду при дослідженні в ізольованій серцевій тканині. Ці електрофізіологічні властивості флекаїніду можуть призвести до подовження інтервалу PR та розширення комплексу QRS на ЕКГ. При дуже високих концентраціях флекаїнід чинить слабку пригнічувальну дію на повільні канали в міокарді. Це супроводжується негативним інотропним ефектом. Флекаїнід не характеризується значною взаємодією з вегетативною нервовою системою. Лікарський засіб, ймовірно, не володіє ефектами, які можна було б виміряти, на серцеву, легеневу чи інші регіональні системи кровообігу.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Флекаїніду ацетат майже повністю абсорбується після перорального прийому і не піддається екстенсивному пресистемному метаболізму. Біодоступність таблеток флекаїніду ацетату становить приблизно 90 %. Діапазон терапевтичної концентрації в плазмі крові зазвичай становить від  200 до 1000 нг/мл.

Розподіл

Флекаїнід приблизно на 40 % зв’язується з білками плазми крові. Він проходить через плаценту і екскретується у грудне молоко.

Біотрансформація

Флекаїнід екстенсивно метаболізується (піддається генетичному поліморфізму), при цьому обидва його основні метаболіти, мета-О-деалкільований флекаїнід та мета-О-деалкільований лактам флекаїніду, можуть проявляти деяку активність.

Елімінація

Лікарський засіб значною мірою виводиться зі сечею: приблизно 30 % – у вигляді незміненого флекаїніду, а решта – у вигляді метаболітів. Приблизно 5 % лікарського засобу виводиться з калом. Період напіввиведення флекаїніду становить приблизно 20 годин.

За допомогою гемодіалізу видаляється приблизно 1 % незміненого флекаїніду.

Екскреція флекаїніду знижується при нирковій недостатності, серцевій недостатності та лужній сечі.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування таких станів:

– AV-вузлова реципрокна тахікардія; аритмії, асоційовані зі синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта

та подібними порушеннями, обумовленими наявністю додаткових провідних шляхів (у разі неефективності інших видів лікування).

– Симптоматична стійка шлуночкова тахіаритмія тяжкого ступеня, що загрожує життю пацієнта, при відсутності відповіді на інші види терапії.

– Передчасні скорочення шлуночків та/або нестійка шлуночкова тахікардія, які викликають інвалідизуючі симптоми, при цьому вони є резистентними до інших видів терапії або коли інше лікування не переноситься пацієнтом.

– Пароксизмальна аритмія передсердь (фібриляція, тріпотіння передсердь та передсердна тахікардія) у пацієнтів з інвалідизуючими симптомами, коли встановлена необхідність лікування.

Треба виключити структурні захворювання серця та/або порушення функції лівого шлуночка через підвищений ризик виникнення аритмічних ефектів.

Таблетки флекаїніду ацетату можна використовувати для підтримки нормального ритму після перетворення іншими способами.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

– Флекаїнід протипоказаний при серцевій недостатності та пацієнтам з інфарктом міокарда в анамнезі, які мають або безсимптомну шлуночкову ектопію, або безсимптомну нестійку шлуночкову тахікардію.

– Пацієнти з тривалою фібриляцією передсердь, у яких не було спроб перетворення синусового ритму.

– Пацієнти з порушеннями функції шлуночків, кардіогенним шоком, тяжкою брадикардією (менше 50 ударів за хвилину) і тяжкою гіпотензією.

– Застосування у комбінації з антиаритмічними засобами класу I (блокатори натрієвих каналів).

– У пацієнтів з гемодинамічно значущою вадою клапана серця.

– Якщо немає можливості використовувати екстрену кардіостимуляцію, не треба призначати флекаїнід пацієнтам із дисфункцією синусового вузла, дефектами передсердної провідності, атріовентрикулярною блокадою другого або вищого ступеня, блокадою ніжки пучка Гіса або дистальною блокадою.

– Пацієнти із безсимптомною шлуночковою аритмією або зі шлуночковою аритмією з легкою симптоматикою не повинні застосовувати флекаїнід.

– Наявність синдрому Бругада.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антиаритмічні засоби I класу. Флекаїнід не застосовувати одночасно з іншими антиаритмічними засобами класу I (наприклад, із хінідином).

Антиаритмічні засоби II класу. Необхідно враховувати можливість адитивних негативних інотропних ефектів антиаритмічних засобів класу II, таких як бета-блокатори, якщо приймати їх одночасно з флекаїнідом.

Антиаритмічні засоби III класу. Якщо флекаїнід призначають разом з аміодароном, звичайну дозу флекаїніду треба зменшити на 50 %, а за пацієнтом встановити ретельний контроль щодо появи небажаних ефектів. За цих умов наполегливо рекомендується проводити моніторинг рівня лікарського засобу в плазмі крові.

Антиаритмічні засоби IV класу. Флекаїнід необхідно з обережністю застосовувати з іншими блокаторами кальцієвих каналів, наприклад із верапамілом.

Можуть виникнути небезпечні для життя або навіть летальні небажані явища через взаємодії, спичинені підвищенням концентрації препарату в плазмі крові (див. розділ «Передозування»). Флекаїнід значною мірою метаболізується CYP2D6, тому при одночасному застосуванні лікарських засобів, що інгібують (наприклад, антидепресанти, нейролептики, пропранолол, ритонавір, деякі антигістамінні засоби) або індукують (наприклад, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) цей ізофермент, може збільшуватися або зменшуватися плазмова концентрація флекаїніду відповідно.

Підвищення рівня лікарського засобу в плазмі крові може також бути наслідком порушення функції нирок через зменшення кліренсу флекаїніду (див. розділ «Особливості застосування»). 

Перед застосуванням флекаїніду треба скоригувати гіпокаліємію, а також гіперкаліємію або інші порушення електролітного балансу. Гіпокаліємія може бути наслідком одночасного застосування діуретиків, кортикостероїдів або проносних засобів із ризиком кардіотоксичності.

Антигістамінні засоби. Підвищений ризик виникнення шлуночкової аритмії при одночасному застосуванні з мізоластином, астемізолом та терфенадином (треба уникати одночасного застосування).

Противірусні засоби. Концентрація в плазмі крові збільшується при одночасному застосуванні лікарського засобу з ритонавіром, лопінавіром та індинавіром (підвищений ризик виникнення шлуночкової аритмії) (треба уникати одночасного застосування).

Антидепресанти. Пароксетин, флуоксетин та інші антидепресанти збільшують концентрацію флекаїніду в плазмі крові; існує підвищений ризик виникнення аритмії при одночасному застосуванні флекаїніду з трициклічними антидепресантами.

Протиепілептичні засоби. Обмежені дані у пацієнтів, які застосовують відомі індуктори ферментів (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін), вказують лише на збільшення на 30 % швидкості виведення флекаїніду.

Антипсихотичні засоби. Клозапін, галоперидол і рисперидол: при одночасному застосуванні з флекаїнідом підвищений ризик виникнення аритмії.

Антималярійні засоби. Хінін і галофантрин – підвищення концентрації флекаїніду в плазмі крові.

Протигрибкові засоби. Тербінафін може збільшувати плазмові концентрації флекаїніду внаслідок пригнічення активності CYP2D6.

Н2-антигістамінні засоби (для лікування виразок шлунка). Антагоніст Н2 циметидин пригнічує метаболізм флекаїніду. У здорових добровольців, які приймали циметидин (1 г щодня) упродовж одного тижня, площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) флекаїніду збільшувалася приблизно на 30 %, а період напіввиведення збільшувався приблизно на 10 %.

Засоби проти куріння. При одночасному застосуванні бупропіону (метаболізується CYP2D6) з флекаїнідом необхідно бути обережними: розпочинати прийом бупропіону з нижнього рівня діапазону доз. Якщо бупропіон додають до схеми лікування пацієнта, який вже застосовує флекаїнід, треба враховувати необхідність зменшення дози флекаїніду.

Серцеві глікозиди. Флекаїнід може спричинити підвищення рівня дигоксину в плазмі крові приблизно на 15 %, що навряд чи має клінічне значення для пацієнтів із рівнем лікарського засобу в плазмі крові у терапевтичному діапазоні. Рекомендується вимірювати рівень дигоксину в плазмі крові у пацієнтів, які одержують засоби наперстянки, не менше ніж через 6 годин після введення будь-якої дози дигоксину, до або після введення флекаїніду.

Антикоагулянти. Лікування флекаїнідом сумісне із застосуванням пероральних антикоагулянтів.

Особливості застосування.

Лікування флекаїнідом перорально повинно здійснюватися в умовах стаціонару або під безпосереднім наглядом спеціаліста у пацієнтів, які мають такі стани:

– AV-вузлова реципрокна тахікардія; аритмії, асоційовані зі синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта та подібними порушеннями, обумовленими наявністю додаткових провідних шляхів.

– Пароксизмальна фібриляція передсердь у пацієнтів з інвалідизуючими симптомами.

Починати лікування флекаїнідом та коригувати дозу треба під наглядом лікаря, проводячи моніторинг ЕКГ й рівень лікарського засобу в плазмі крові. Для деяких пацієнтів під час цих процедур може знадобитися госпіталізація, головним чином для пацієнтів з потенційно небезпечною для життя шлуночковою аритмією.

Флекаїнід, як і інші антиаритмічні засоби, може викликати проаритмічні ефекти, тобто може спричинити появу більш тяжкого типу аритмії, збільшити частоту наявної аритмії або вираженість симптомів (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування флекаїніду треба уникати пацієнтам зі структурними захворюваннями серця або порушеннями функції лівого шлуночка (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення електролітного балансу (наприклад, гіпо- та гіперкаліємія) треба коригувати перед застосуванням флекаїніду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» щодо лікарських засобів, що викликають порушення електролітного балансу).

Гіпокаліємія або гіперкаліємія можуть впливати на дію антиаритмічних засобів I класу. Гіпокаліємія може виникнути у пацієнтів, які застосовують діуретики, кортикостероїди та проносні засоби.

Перед застосуванням флекаїніду треба скоригувати тяжку брадикардію або виражену гіпотензію.

Оскільки виведення флекаїніду з плазми крові може бути помітно повільнішим у пацієнтів зі значними порушеннями функції печінки, флекаїнід не слід застосовувати таким пацієнтам, якщо потенційна користь явно не перевищує ризики. За цих умов наполегливо рекомендується проводити моніторинг рівня лікарського засобу в плазмі крові.

Флекаїнід слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≤35 мл/хв/1,73 м²), також рекомендується терапевтичний моніторинг.

У людей літнього віку швидкість виведення флекаїніду з плазми крові може бути знижена, що треба враховувати при коригуванні дози.

Флекаїнід не рекомендується застосовувати дітям віком до 13 років, оскільки недостатньо даних щодо застосування флекаїніду дітям даної вікової категорії.

Відомо, що флекаїнід збільшує поріг ендокардіальної електрокардіостимуляції, тобто знижує поріг чутливості до ендокардіальної електрокардіостимуляції. Цей ефект є оборотним і більш характерним для гострого порогу електрокардіостимуляції, ніж для хронічного. Таким чином, флекаїнід треба з обережністю застосовувати всім пацієнтам із постійним кардіостимулятором або тимчасовими електродами кардіостимулятора, і не треба вводити пацієнтам з існуючими низькими пороговими значеннями або непрограмованими кардіостимуляторами, за винятком випадків, коли доступна відповідна екстрена стимуляція.

Зазвичай подвоєння або ширини імпульсу, або вольтажу є достатнім, щоб відновити захоплення, але при застосуванні флекаїніду може бути важко одержати шлуночкові пороги менше 1 Вольт при початковій імплантації.

Незначний негативний інотропний ефект флекаїніду може набути клінічного значення у пацієнтів, схильних до серцевої недостатності. Відмічалися труднощі при дефібриляції у деяких пацієнтів. У більшості випадків повідомлялося про уже існуючі серцеві захворювання зі збільшенням серця, інфаркт міокарда, артеріосклеротичну хворобу серця та серцеву недостатність в анамнезі.

Флекаїнід треба застосовувати з обережністю пацієнтам із гострим початком фібриляції передсердь після кардіохірургічної операції.

Продемонстровано, що флекаїнід збільшує ризик смертності пацієнтів з інфарктом міокарда з безсимптомною шлуночковою аритмією.

За відсутності терапевтичного ефекту відбувається прискорення шлуночкового ступеня фібриляції передсердь.

Флекаїнід подовжує інтервал QT і розширює комплекс QRS на 12-20 %. Вплив на інтервал JT є незначним.

При терапії флекаїнідом може демаскуватися синдром Бругада. У випадку розвитку змін на ЕКГ під час лікування флекаїнідом, які можуть свідчити про синдром Бругада, треба розглянути питання про припинення лікування.

Флекаїнід не дозволений до застосування дітям віком до 13 років, при цьому повідомлялося про токсичність флекаїніду під час лікування дітей,  за умови скорочення споживання молока, та у немовлят, яких переводили з молочної суміші на суміші з декстрозою. Молочні продукти (молоко, дитячі суміші та, можливо, йогурт) можуть зменшити всмоктування флекаїніду у дітей, у тому числі немовлят.

Для ознайомлення з додатковими попередженнями та застереженнями щодо застосування лікарського засобу див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Натрій

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто препарат є засобом «без натрію».

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Даних щодо профілю безпеки лікарського засобу при вагітності у людини немає. У новозеландських білих кроликів високі дози флекаїніду спричиняли певні порушення у плода, але таких ефектів не спостерігалося у голландських кроликів або щурів. Актуальність цих даних для людини не встановлена. Дані продемонстрували, що флекаїнід проникає через плаценту до плода у пацієнтів, які приймають флекаїнід під час вагітності. Флекаїнід треба застосовувати при вагітності лише в тому випадку, якщо користь переважає ризики.

Період годування груддю

Флекаїнід екскретується у молоко людини. Концентрація у плазмі крові, що визначається у немовлят, яке перебувають на грудному вигодовуванні, у 5-10 разів нижча, ніж терапевтичні концентрації лікарського засобу (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Хоча ризик небажаних наслідків для немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, дуже малий, флекаїнід у період лактації застосовувати лише в тому випадку, якщо користь переважає ризики.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Флекаїніду ацетат має незначний помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та на роботу з іншими механізмами. На здатність керувати автотранспортом, роботу з іншими механізмами та працездатність можуть впливати такі побічні ефекти, як запаморочення та порушення зору, якщо вони є.

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Для перорального застосування. Таблетки треба приймати внутрішньо з незначною кількістю рідини. Таблетки по 100 мг можна розділити по рисці на дві частини, якщо необхідно.

Дозування

Починати терапію флекаїнідом ацетатом та коригувати дозу треба під медичним наглядом з моніторингом ЕКГ та контролем рівня лікарського засобу в плазмі крові.

Під час таких процедур для окремих пацієнтів, особливо для пацієнтів зі шлуночковою аритмією, що загрожує життю, може бути необхідна госпіталізація. Таке рішення повинно прийматися відповідним фахівцем.

У пацієнтів із фоновою органічною кардіоміопатією, особливо у тих, хто має в анамнезі інфаркт міокарда, лікування флекаїнідом треба розпочинати лише тоді, коли інші антиаритмічні засоби, які не належать до класу ІС (особливо аміодарон), неефективні або не переносяться і коли немедикаментозна терапія (оперативне втручання, абляція або імплантований дефібрилятор) не показана. Під час лікування потрібний ретельний медичний моніторинг ЕКГ та рівня лікарського засобу в плазмі крові.

Дорослі та діти віком від 13 років

Надшлуночкова аритмія. Рекомендована початкова доза лікарського засобу становить 50 мг 2 рази на добу. Якщо це необхідно, дозу можна збільшити максимум до 300 мг на добу.

Шлуночкова аритмія. Рекомендована початкова доза становить 100 мг 2 рази на добу. Максимальна доза становить 400 мг на добу, її зазвичай застосовують для пацієнтів гіперстенічної будови тіла або у випадках, коли потрібен швидкий контроль аритмії. Через 3-5 днів рекомендується поступово відрегулювати дозу до найнижчого рівня, що підтримує контроль над аритмією. Можливим є також зменшення дози під час тривалого лікування.

Пацієнти літнього віку

У людей літнього віку швидкість виведення флекаїніду з плазми крові може бути знижена. Це треба враховувати при коригуванні дози.

Рівень у плазмі крові

За показниками усунення шлуночкових екстрасистол, виявляється, що для одержання максимального терапевтичного ефекту може знадобитися рівень лікарського засобу в плазмі крові 200-1000 нг/мл. Рівень лікарського засобу в плазмі крові вище 700-1000 нг/мл асоціюється з підвищеною ймовірністю виникнення побічних реакцій.

Порушення функції нирок

У пацієнтів зі значними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 35 мл/хв/1,73 м² або менше) максимальна початкова доза повинна становити 100 мг на добу або 50 мг 2 рази на добу. При застосуванні лікарського засобу таким пацієнтам наполегливо рекомендується проводити регулярний моніторинг його рівня у плазмі крові.

Зниження функції печінки

При застосуванні лікарського засобу пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідний ретельний моніторинг, при цьому доза не повинна перевищувати 100 мг на добу.

Лікування пацієнтів із імплантованим кардіостимулятором треба проводити з обережністю. Доза не повинна перевищувати 100 мг на добу, яку розділяють на 2 прийоми.

Необхідний ретельний моніторинг у пацієнтів, які одночасно лікуються циметидином або аміодароном. Для деяких пацієнтів може виникнути потреба у зменшенні дози, при цьому доза не повинна перевищувати 100 мг на добу, яку розділяють на 2 прийоми. Потрібно проводити моніторинг стану пацієнтів при проведенні як початкової, так і підтримувальної терапії.

Моніторинг рівня лікарського засобу у плазмі крові та контроль ЕКГ рекомендується проводити через рівні інтервали часу (контроль ЕКГ – раз на місяць, а тривале ЕКГ-дослідження – кожні 3 місяці) під час терапії. Під час початкової терапії та при збільшенні дози ЕКГ треба проводити кожні 2-4 дні.

При застосуванні флекаїніду у пацієнтів зі звуженням дозування треба проводити частий контроль ЕКГ (додатково до регулярного моніторингу рівня флекаїніду в плазмі крові). Коригування дози треба проводити з інтервалом у 6-8 днів. У таких пацієнтів ЕКГ необхідно проводити через 2 та 3 тижні для контролю індивідуальної дози.

Діти.

Даних про застосування флекаїніду у дітей недостатньо. Оскільки профілі безпеки та ефективності не встановлені, флекаїнід не треба застосовувати дітям віком до 13 років.

Передозування.

Передозування флекаїнідом – це потенційно небезпечна для життя ситуація, що вимагає невідкладної медичної допомоги. Взаємодія з лікарськими засобами також може призвести до підвищення чутливості до лікарського засобу або до зростання його рівня в плазмі крові вище терапевтичного (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Передозування може призвести до гіпотензії, судом, брадикардії, затримки провідності (синоартеріальна або AV-блокада) та асистолії. Подовжуються інтервали QRS та QT, може виникати шлуночкова аритмія. Флекаїнід може сповільнювати або спричинити зворотній розвиток фібриляції передсердь при тріпотінні передсердь зі швидкою провідністю.

Спосіб швидкого видалення флекаїніду з кровоносної системи дотепер невідомий. Діаліз та гемоперфузія не ефективні. Якщо можливо, треба видалити засіб зі шлунково-кишкового тракту, поки він ще не всмоктався. Форсований діурез підкисленням сечі теоретично сприяє виведенню лікарського засобу. Внутрішньовенна ліпідна емульсія може знизити ефективну вільну концентрацію флекаїніду.

Невідомо жодних конкретних доступних антидотів. Натрію гідрокарбонат 8,4 % при внутрішньовенному введенні часто знижує активність флекаїніду на рівні рецепторів упродовж декількох хвилин.

Подальші заходи повинні бути підтримуючими і можуть складатися з прийому інотропних засобів або серцевих стимуляторів, таких як дофамін, добутамін або ізопротеренол, а також механічної вентиляції та підтримки кровообігу (наприклад, балонна помпа).

У випадку блокади провідності треба розглянути можливість тимчасового введення трансвенозного кардіостимулятора. В окремих випадках треба розглянути можливість екстракорпоральної мембранної оксигенації (ECMO). Якщо врахувати, що період напіввиведення лікарського засобу з плазми крові триває приблизно 20 годин, можливо, ці підтримуючі заходи необхідно буде проводити упродовж тривалого періоду часу.

Побічні реакції.

Як і інші антиаритмічні засоби, флекаїнід може викликати аритмію.

Існуюча аритмія може стати більш тяжкою або може розвинутися нова аритмія. Ризик виникнення проаритмічних ефектів є найімовірнішим у пацієнтів зі структурними захворюваннями серця та/або значним порушенням роботи лівого шлуночка.

Найпоширенішими побічними реакціями з боку серцево-судинної системи є AV-блокада другого та третього ступеня, брадикардія, серцева недостатність, біль у грудях, інфаркт міокарда, гіпотензія, зупинка синусового вузла, тахікардія (АТ та ВТ) та відчуття серцебиття.

Найпоширенішими побічними реакціями є запаморочення та порушення зору, які виникають приблизно у 15 % пацієнтів, які застосовують лікарський засіб. Ці побічні реакції зазвичай є транзиторними і зникають після припинення лікування або зменшення дози.

Наступний перелік побічних реакцій ґрунтується на досвіді клінічних досліджень та досвіді, одержаному після виходу лікарського засобу на ринок.

Побічні реакції класифіковані за системами органів та класами, а також за частотою. Частота визначається таким чином: дуже часті (³1/10), часті (³1/100, <1/10), нечасті (³1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10000, <1/1000), рідкісні (<1/10000), частота невідома (не може бути визначена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасті: зменшення кількості еритроцитів, зменшення кількості лейкоцитів, а також зменшення кількості тромбоцитів.

З боку імунної системи

Рідкісні: збільшення кількості антинуклеарних антитіл зі системним запаленням та без нього.

З боку психіки

Поодинокі: галюцинація, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, амнезія, безсоння.

З боку нервової системи

Дуже часті: запаморочення, вертиго і переднепритомний стан, які зазвичай є транзиторними.

Поодинокі: парестезія, атаксія, гіпестезія, гіпергідроз, синкопе, тремор, припливи жару до обличчя, сонливість, головний біль, периферична невропатія, судоми, дискінезія.

З боку органів зору

Дуже часті: порушення зору, такі як диплопія та погіршення зору.

Рідкісні: відкладення на рогівці.

З боку органів слуху і рівноваги

Поодинокі: шум у вухах, вертиго.

З боку серця

Часті: проаритмічний ефект (найімовірніше, у пацієнтів зі структурними захворюваннями серця).

Нечасті: у пацієнтів з фібриляцією передсердь може розвиватися АV-провідність 1:1 із прискореним серцевим ритмом.

Частота невідома: може спостерігатися дозозалежне збільшення інтервалів PR та QRS (див. розділ «Особливості застосування»). Зміна порогу кардіостимуляції (див. розділ «Особливості застосування»). AV-блокада другого та третього ступеня, зупинка серця, брадикардія, серцева недостатність/застійна серцева недостатність, біль у грудях, гіпотензія, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, зупинка синусового вузла, тахікардія (АТ та ВТ або фібриляція шлуночків).

Демаскування вже існуючого синдрому Бругада.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Частi: задишка.

Поодинокі: пневмоніт.

Частота невідома: легеневий фіброз, інтерстиціальне захворювання легень.

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасті: нудота, блювання, запор, біль у животі, зниження апетиту, діарея, диспепсія, метеоризм.

З боку гепатобіліарної системи

Поодинокі: підвищення рівня печінкових ферментів з жовтяницею або без жовтяниці.

Частота невідома: печінкова дисфункція.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Нечасті: алергічний дерматит, включаючи висипання, алопеція.

Поодинокі: серйозна кропив’янка.

Рідкісні: реакція фоточутливості.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини

Частота невідома: артралгія та міалгія.

Загальні  порушення і порушення у місці введення

Частi: астенія, втома, пірексія, набряки, відчуття дискомфорту.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: http://aisf.dec.gov.ua/.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Лікарський засіб не потребує особливих умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

АЛКАЛОЇД АД Скоп’є.

ALKALOID AD Skopje.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп’є, 1000, Республіка Пiвнiчна Македонія.

Boulevard Aleksandar Makedonski 12, Skopje, 1000, Republic of North Macedonia.