ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ТРИКСІЛОР

(TRIXILOR)

Склад:

діюча речовина: цефіксим;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 400 мг цефіксиму (у формі цефіксиму тригідрату);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; крохмаль прежелатинізований; двоосновний фосфат кальцію, дигідрат, немелений; двоосновний фосфат кальцію, дигідрат, порошок; магнію стеарат;

плівкова оболонка: «Opadry AMB White OY-B-28920» або еквівалентна кількість, спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), тальк, лецитин, ксантанова камедь.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: продовгуваті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з лінією розлому з обох боків і тисненням «F» з одного боку та «Р1» з іншого.

Фармакотерапевтична група. Антибіотик групи цефалоспоринів III покоління. Код АТХ J01D D08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефіксим — новий цефалоспорин для перорального застосування, який характеризується широким спектром бактерицидної дії та високою стійкістю до гідролітичної активності бета-лактамаз. Бактерицидна дія цефіксиму зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки бактерій. Він активний in vitro проти широкого спектра клінічно значущих грампозитивних і грамнегативних збудників.

Цефіксим особливо активний проти таких бактерій: Streptococcus (за винятком ентерококів), Haemophilus, Branhamella, Neisseria, Escherichia, Klebsiella, Proteus, Enterobacter, Pasteurella, Providencia, Salmonella, Shigella, Citrobacter, Serratia. Однак до цефіксиму переважно стійкі такі бактерії: Pseudomonas sp., Streptococcus sp., Listeria monocytogenes, Bacteroides fragilis і Clostridia.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після одноразового перорального прийому 200 мг максимальна концентрація цефіксиму в сироватці крові становить 3 мкг/мл, і цей рівень досягається протягом 3–4 годин. Після одноразового перорального прийому 400 мг максимальна концентрація в сироватці крові є вищою (від 3,5 до 4 мкг/мл), навіть якщо немає прямої залежності від прийнятої дози. Після повторного перорального прийому 400 мг/добу (один або два прийоми на добу) протягом 15 днів сироваткові рівні та біодоступність не змінюються, що свідчить про відсутність накопичення цефіксиму в організмі. Після введення 8 мг/кг цефіксиму в суспензії у педіатричних пацієнтів концентрації в сироватці крові подібні до тих, що досягаються у дорослих після введення дози 400 мг. Розподіл. Абсолютна біодоступність цефіксиму становить приблизно 50 % і не змінюється під час прийому їжі. У такому разі досягнення максимальної концентрації затримується приблизно на 1 годину. Уявний об’єм розподілу становить 17 літрів. У тварин після розподілу цефіксиму в більшості тканин (за винятком мозку) утворюються вищі концентрації у тканинах, ніж мінімальна пригнічувальна концентрація для чутливих штамів (0,20 мкг/мл).

Виведення. Кінетика виведення цефіксиму характеризується періодом напіввиведення від 3 до 4 годин. Цефіксим виводиться в незміненому вигляді нирками (16–25 %). Позаниркове виведення відбувається переважно з жовчю.

Жодних метаболітів у сироватці або сечі не виявлено у людей чи тварин.

У пацієнтів літнього віку фармакокінетичні параметри дещо змінені. Незначне підвищення концентрації в сироватці крові, біодоступності та кількості виведеного цефіксиму (від 15 до 25 %) не потребує зміни добової дози в цій популяції. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) збільшення елімінації з плазми, періоду напіввиведення та пікової концентрації в сироватці крові вимагає зниження дози з 400 до 200 мг/добу.

При печінковій недостатності виведення сповільнюється (T1/2 = 6,4 год), але добову дозу змінювати не потрібно.

Зв’язування з білками становить приблизно 70 %, переважно з альбуміном, і не залежить від концентрації (при застосуванні терапевтичних доз).

Клінічні характеристики

Показання. Лікарський засіб застосовувати дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг для лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефіксиму мікроорганізмами, зокрема:

- інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт);

- інфекції ЛОР-органів (середній отит, тонзиліт); інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія, бронхіт);

- інфекції нирок і сечовивідних шляхів.

Протипоказання. Підтверджена гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до інших компонентів лікарського засобу; підвищена чутливість до пеніцилінів; порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пробенецид (та інші блокатори канальцевої секреції) підвищує максимальну концентрацію цефіксиму в крові, сповільнюючи виведення цефіксиму нирками, що може призвести до виникнення симптомів передозування.

Саліцилова кислота підвищує концентрацію вільного цефіксиму на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв’язування з протеїнами; цей ефект є залежним від концентрації.

Карбамазепін може спричиняти підвищення концентрації цефіксиму у плазмі крові, тому доцільно контролювати його рівень у плазмі крові.

Ніфедипін, блокатор кальцієвих каналів, може збільшити біодоступність цефіксиму до 70 %.

Антикоагулянти кумаринового типу. Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують терапію антикоагулянтами, наприклад варфарином. Оскільки цефіксим може посилювати дію антикоагулянтів, можливе подовження протромбінового часу, з клінічними проявами кровотеч чи без.

Інші форми взаємодій: застосування цефалоспоринів може спричиняти хибнопозитивну реакцію при визначенні глюкози в сечі за допомогою розчинів Бенедикта, Фелінга або при використанні таблеток «Клінітест». Під час застосування цефіксиму прямий тест Кумбса може давати хибнопозитивний результат.

Особливості застосування

Енцефалопатія. Бета-лактамні антибіотики, зокрема цефіксим, збільшують ризик виникнення енцефалопатії (що може проявлятися судомами, сплутаністю та порушенням свідомості, руховими розладами), особливо у разі передозування або у пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Тяжкі шкірні реакції. У деяких пацієнтів, які отримували цефіксим, спостерігалися серйозні шкірні реакції, такі як епідермальний токсичний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона та медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром). У разі виникнення серйозних шкірних побічних реакцій слід припинити застосування цефіксиму і призначити відповідне лікування та/або вжити запобіжних заходів.

Реакції гіперчутливості. Перед застосуванням цефіксиму треба ретельно оцінити анамнез пацієнта щодо реакцій гіперчутливості на пеніциліни та цефалоспорини або на інші лікарські засоби.

Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергічними реакціями на пеніциліни. У дослідженнях як in vivo (в організмі людини), так і in vitro було отримано докази існування перехресних алергічних реакцій між пеніцилінами і цефалоспоринами. Хоча такі випадки реєструвалися рідко. Реакції виникали за анафілактичним типом, особливо після парентерального застосування.

Антибіотики слід застосовувати з обережністю пацієнтам, у яких в анамнезі є будь-які форми реакцій гіперчутливості, особливо після застосування лікарських засобів. У разі виникнення алергічної реакції застосування лікарського засобу слід негайно припинити.

Резистентність до антимікробних засобів. Лікування цефіксимом збільшує ризик розвитку резистентності бактерій, з явною клінічною суперінфекцією або без неї. Суперінфекція. Тривале застосування антибіотиків іноді може спричинити надмірний ріст нечутливих організмів. У разі виникнення суперінфекції слід призначити відповідну терапію.

Анемія. Відомо про випадки виникнення гемолітичної анемії, в тому числі тяжкі випадки з летальним наслідком, після застосування цефалоспоринів. Також повідомлялося, що мали місце повторні випадки виникнення гемолітичної анемії після застосування цефалоспоринів у пацієнтів, у яких раніше виникала гемолітична анемія після першого введення цефалоспоринів, включаючи цефіксим.

Гостра ниркова недостатність. Як і інші цефалоспорини, цефіксим може спричинити гостру ниркову недостатність, зокрема тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан. При виникненні гострої ниркової недостатності слід припинити застосування цефіксиму та провести відповідну терапію та/або заходи.

Ниркова недостатність. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю та для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, дозу цефіксиму треба відповідно зменшити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Зміни мікрофлори кишечнику. Тривале застосування антибактеріальних лікарських засобів може спричинити ріст нечутливих мікроорганізмів та порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може призвести до надмірного розмноження Clostridium difficile і розвитку псевдомембранозного коліту. При легких формах псевдомембранозного коліту, спричинених застосуванням антибіотика, може бути достатнім припинення застосування лікарського засобу. Якщо симптоми коліту після цього не зменшуються, слід призначити пероральний прийом ванкоміцину, який є антибіотиком вибору в разі виникнення псевдомембранозного коліту.

При виникненні коліту середнього ступеня тяжкості або тяжкого до лікування потрібно додати електроліти та розчини білків. Слід уникати одночасного застосування лікарських засобів, що зменшують перистальтику кишечнику. Призначати антибіотики широкого спектра дії пацієнтам із наявністю в анамнезі шлунково-кишкових захворювань, особливо коліту, потрібно з обережністю.

Дані лабораторних досліджень. При застосуванні цефіксиму можуть відзначатися оборотні зміни у показниках функції печінки, нирок та крові (тромбоцитопенія, лейкопенія та еозинофілія).

Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому під час лікування цефіксимом не рекомендується вживати алкогольні напої.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування лікарського засобу під час вагітності та грудного годування слід розглядати, лише якщо очікувана користь для матері перевищує ризик для плода або дитини.

Вагітність. Ембріотоксичної дії цефіксиму не було виявлено. Слід уникати застосування лікарського засобу у перші три місяці вагітності.

Грудне годування. Немає даних про проникнення цефіксиму в грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Застосування цефіксиму не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У разі виникнення запаморочення слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб можна приймати незалежно від прийому їжі.

Лінія розлому з обох боків таблетки не призначена для поділу на рівні дози.

Добова доза для дорослих і дітей віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг становить 400 мг одноразово.

Тривалість лікування залежить від характеру перебігу захворювання і виду інфекції. Після зникнення симптомів інфекції та/або гарячки доцільно продовжувати прийом лікарського засобу протягом щонайменше 48–72 годин.

Щоб запобігти ускладненням, приймати цефіксим при інфекціях верхніх дихальних шляхів або сечовивідних шляхів зазвичай слід упродовж 5–10 днів, а при інфекціях нижніх дихальних шляхів — протягом 10–14 днів.

Лікування запалення середнього вуха здебільшого триває 10–14 днів.

При інфекціях, спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А, щоб запобігти виникненню пізніх ускладнень (гострого суглобового ревматизму, гломерулонефриту), лікування повинно тривати не менше 10 днів.

При неускладнених інфекціях нижніх сечових шляхів у жінок лікарський засіб можна застосовувати протягом 1–3 днів.

Пацієнтам з нирковою недостатністю лікарський засіб варто призначати з обережністю; при кліренсі креатиніну ≤ 20 мл/хв потрібно зменшити добову дозу лікарського засобу до 200 мг. Для літніх пацієнтів немає застережень щодо дозування, пов’язаних з віком.

Діти. Лікарський засіб застосовується дітям віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг.

Передозування

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків, зокрема цефіксиму, існує ризик виникнення енцефалопатії, особливо у разі передозування або у пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Випадків передозування лікарського засобу не спостерігалося. Побічні реакції, відзначені при застосуванні лікарського засобу в дозах до 2 г у здорових учасників досліджень, не відрізнялися від побічних реакцій, помічених у пацієнтів, які приймали лікарський засіб у рекомендованих дозах.

Симптоми: посилення прояву побічних реакцій.

Лікування. Промивання шлунка, симптоматична та підтримувальна терапія. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз лише незначною мірою сприяють виведенню цефіксиму з організму.

Побічні реакції

Нижче наведено побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період.

З боку крові та лімфатичної системи	Еозинофілія, гіпереозинофілія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз.
З боку шлунково-кишкового тракту	Спазми у шлунку, біль у животі, діарея*, диспепсія, нудота, блювання, метеоризм, дисбактеріоз, кандидоз слизових оболонок рота, стоматит, глосит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів	Жовтяниця, гепатит, холестаз.
Інфекції та інвазії	Псевдомембранозний коліт, вагініт.
Лабораторні показники	Збільшення аспартатамінотрансферази, збільшення рівня аланінамінотрансферази, підвищення білірубіну крові, збільшення сечовини крові, підвищення креатиніну крові.
З боку нервової системи	Запаморочення, головний біль. Повідомлялося про випадки судом при застосуванні цефалоспоринів, включаючи цефіксим (частота невідома)**. Бета-лактами, зокрема цефіксим, підвищують схильність пацієнта до енцефалопатії (яка може включати судоми, сплутаність свідомості, порушення свідомості, рухові розлади), особливо у разі передозування або порушення функції нирок (частота невідома)**.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння	Задишка
З боку нирок та сечовидільної системи	Гостра ниркова недостатність з тубулоінтерстиціальним нефритом (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку імунної системи	Анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, реакція, подібна до сироваткової хвороби.
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка, висип, свербіж, генітальний свербіж, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).
Загальні розлади та реакції у місці введення	Медикаментозна лихоманка, артралгія, гарячка, набряк обличчя, анорексія, кандидозний вагініт.

* Діарея частіше асоціюється з високими дозами цефіксиму. Повідомлялося про деякі випадки помірної та тяжкої діареї; іноді це вимагало припинення терапії. У разі появи вираженої діареї прийом цефіксиму слід припинити.

** Неможливо оцінити за наявними даними.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 5 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АЦС ДОБФАР С.П.А.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

В.ЛАУРЕНТІНА КМ 24,730, ПОМЕЦІА (РМ), 00071, Італія