ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПРОПАНОРМ^®

(PROPANORM^®)

Склад:

діюча речовина: пропафенон;

1 мл розчину містить пропафенону гідрохлориду 3,5 мг;

допоміжні речовини: глюкози моногідрат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин, практично без частинок.

Фармакотерапевтична група.

Препарати для лікування захворювань серця. Антиаритмічні препарати ІС класу. Пропафенон.

Код АТХ С01В С03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Пропафенону гідрохлорид є антиаритмічним препаратом із мембраностабілізуючим та блокуючим натрієві канали ефектом (клас ІС за класифікацією Вогана-Вільямса). Препарат також чинить слабку інгібуючу дію на бета-рецептори (клас ІІ за класифікацією Вогана-Вільямса). Пропафенону гідрохлорид уповільнює зростання потенціалу дії, внаслідок чого знижується швидкість проведення імпульсу (від'ємний дромотропний ефект); рефрактерна фаза в передсердях, атріовентрикулярному вузлі та в шлуночках під дією цієї речовини подовжується.

Пропафенону гідрохлорид подовжує рефрактерну фазу додаткових шляхів у пацієнтів із синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW).

Фармакокінетика.

Пропафенон являє собою рацемічну суміш S- та R-пропафенону.

Абсорбція

Пропафенону гідрохлорид значною мірою метаболізується у пресистемі (під дією ізоферменту CYP2D6 при першому проходженні через печінку), тому його абсолютна біодоступність залежить від дози та шляху введення. Хоча при дослідженні прийому однієї дози їжа збільшувала максимальну концентрацію у плазмі крові та біодоступність, але при застосуванні багаторазових доз пропафенону гідрохлориду здоровими добровольцями їжа не мала суттєвого впливу на біодоступність.

Розподіл

Пропафенону гідрохлорид швидко розподіляється. Об’єм розподілу у рівноважному стані становить від 1,9 до 3,0 л/кг. Зв’язок із плазматичними протеїнами не залежить від концентрації у діапазоні від 0,25 до 1,5 мкг/мл і зменшується з 97,3 % при концентрації 0,25 нг/мл аж до 81,3 % при концентрації 100 нг/мл. Зв’язування пропафенону залежить від концентрації від     1,5 мкг/мл та вище.

Біотрансформація та виведення

Існує два генетично зумовлених шляхи метаболізму пропафенону. У більш ніж 90 % пацієнтів препарат зазнає швидкого метаболізму з періодом напіввиведення (T1/2) від 2 до 10 годин (швидкі метаболізатори). У таких пацієнтів метаболічне перетворення пропафенону призводить до утворення двох активних метаболітів: 5-гідроксипропафенону, що утворюється під дією CYP2D6, та N-депропілпропафенону (норпропафенону), що утворюється під дією CYP3A4 та CYP1A2. У менш ніж 10 % пацієнтів (повільні метаболізатори) метаболізм пропафенону гідрохлориду відбувається повільніше, оскільки 5-гідроксипропафенон не утворюється або утворюється у мінімальних кількостях. Очікуваний період напіввиведення пропафенону гідрохлориду у цих пацієнтів знаходиться в діапазоні від 10 до 32 годин.

Кліренс пропафенону гідрохлориду становить від 0,67 до 0,81 л/год/кг.

Оскільки рівноважна концентрація пропафенону гідрохлориду досягається через 3-4 дні прийому препарату, рекомендований режим дозування пропафенону гідрохлориду для перорального прийому є однаковим для всіх пацієнтів незалежно від типу метаболізму (тобто як для повільних, так і для швидких метаболізаторів).

Лінійність/нелінійність

Насичуваний метаболічний шлях гідроксилювання (залежний від CYP2D6) у швидких метаболізаторів призводить до нелінійності фармакокінетики препарату. У повільних метаболізаторів фармакокінетика пропафенону є лінійною.

Між- та інтраіндивідуальна варіабельність

Для фармакокінетики пропафенону гідрохлориду характерний значний ступінь індивідуальної варіабельності, який значною мірою зумовлений ефектом першого проходження через печінку та нелінійною фармакокінетикою у швидких метаболізаторів. Через значну варіабельність концентрації препарату у крові пацієнтів потрібно обережно підбирати дози, уважно контролювати клінічні та електрокардіографічні показники токсичності.

Терапевтичний діапазон концентрації у плазмі крові становить 100-1000 нг/мл.

Вагітність та годування груддю

Встановлено, що пропафенону гідрохлорид проникає через плацентарний бар’єр у людини, а також виділяється у грудне молоко.

Передача плоду: описані два випадки, коли концентрація пропафенону та його активного метаболіту 5-гідроксипропафенону не перевищувала 0,03-0,1 % пероральної добової дози матері після споживання грудного молока немовлям. Пропафенон та 5-гідроксипропафенон не вдалося виявити у грудному молоці через 12 годин після прийому одноразової пероральної дози 150 мг пропафенону. Після внутрішньовенного введення 5-гідроксипропафенон часто не виявляється, тому є дуже неправдоподібним те, що метаболіт пропафенону проникає у грудне молоко у значній кількості після короткочасної інфузії пропафенону.

Пацієнти літнього віку

Рівень експозиції пропафенону гідрохлориду у пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок був дуже варіабельним та не відрізнявся від рівня, зареєстрованого у здорових молодих добровольців. Експозиція 5-гідроксипропафенону у пацієнтів літнього віку була схожою, але рівень експозиції глюкуронідів пропафенону зростав вдвічі.

Порушення функції нирок

У пацієнтів із порушеннями функції нирок рівень експозиції пропафенону гідрохлориду та 5-гідроксипропафенону не відрізнявся від рівня експозиції у здорових добровольців із контрольної групи, але спостерігалася кумуляція глюкуронових метаболітів.

Пацієнтам із захворюваннями нирок слід призначати пропафенону гідрохлорид з обережністю.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки зростає біодоступність пропафенону гідрохлориду при пероральному застосуванні та подовжується T1/2 препарату. Тому пацієнти із захворюваннями печінки потребують корекції дози препарату.

Педіатрична популяція

Кліренс пропафенону гідрохлориду (видимий) після внутрішньовенного і перорального прийому у 13 немовлят і дітей віком від 3 днів до 7,5 років коливався в діапазоні від 0,13 до 2,98 л/год/кг, без чіткого зв’язку із віком. Концентрації пропафенону гідрохлориду у рівноважному стані після перорального прийому стандартних доз 47 дітьми віком від 1 дня до 10,3 року (медіана 2,2 місяця) були на 45 % вищими у дітей віком від одного року порівняно із дітьми віком до одного року. Попри значні міжіндивідуальні відмінності, моніторинг ЕКГ є більш підходящим для коригування дози, ніж концентрація пропафенону гідрохлориду у плазмі крові. 

Клінічні характеристики.

Показання.

·        Симптоматичні стани тахікардіальної суправентрикулярної серцевої аритмії, що вимагають терапії, тобто атріовентрикулярна вузлова тахікардія, суправентрикулярна тахікардія при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW) або пароксизмальна фібриляція передсердь.

• Тяжка симптоматична вентрикулярна тахіаритмія у випадку, якщо лікар вважає стан загрозливим для життя пацієнта.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.
• Синдром Бругада в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).

• Виражені структурні захворювання серця:

-       випадок інфаркту міокарда за останні 3 місяці;

-       неконтрольована хронічна серцева недостатність із фракцією викиду лівого шлуночка менше ніж 35 %;

-       кардіогенний шок, за виключенням шоку, що спричинений аритмією;

-       тяжка симптоматична брадикардія;

-       синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня, блокада ніжок пучків Гіса або інтравентрикулярна блокада за відсутності кардіостимулятора.

• Тяжка артеріальна гіпотензія.
• Маніфестний дисбаланс електролітів (наприклад, порушення метаболізму калію).

• Тяжка обструктивна бронхопульмональна хвороба.
• Міастенія гравіс.
• Одночасне застосування з ритонавіром (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Побічні реакції пропафенону гідрохлориду можуть потенціюватися при його застосуванні у комбінації з місцевими анестетиками (наприклад, при імплантації водія ритму, хірургічному втручанні або під час стоматологічних процедур) або з іншими лікарськими засобами, що пригнічують частоту серцевих скорочень та/або скорочувальну здатність міокарда (наприклад, бета-блокатори, трициклічні антидепресанти).

При одночасному застосуванні пропафенону гідрохлориду і лідокаїну для внутрішньовенного введення спостерігалося підвищення ризику побічних реакцій на центральну нервову систему під впливом лідокаїну.

Одночасне застосування пропафенону гідрохлориду з лікарськими засобами, що метаболізуються за допомогою CYP2D6 (такими як венлафаксин), може спричинити підвищення концентрації цих лікарських засобів.

Зафіксовано підвищення концентрації пропранололу, метопрололу, дезипраміну, циклоспорину, теофіліну та дигоксину у плазмі крові або у крові при їх одночасному застосуванні з пропафенону гідрохлоридом. При появі симптомів передозування цими лікарськими засобами слід визначити їх концентрацію у плазмі крові й відповідно зменшити дозу.

Лікарські засоби, що пригнічують активність ізоферментів CYP2D6, CYP1A2 та CYP3A4, наприклад кетоконазол, циметидин, хінідин, еритроміцин та грейпфрутовий сік, можуть призвести до підвищення рівня пропафенону гідрохлориду у крові. При застосуванні пропафенону гідрохлориду з інгібіторами цих ферментів слід ретельно стежити за станом пацієнтів та відповідно коригувати дозу.

Одночасне застосування дози ритонавіру 800-1200 мг/добу і пропафенону гідрохлориду протипоказано через ризик підвищення концентрації у плазмі крові (див. розділ «Протипоказання»).

Комбінована терапія аміодароном і пропафенону гідрохлоридом може порушувати провідність, реполяризацію та спричиняти порушення, що виявляють потенційно проаритмічний ефект. Залежно від терапевтичного ефекту може виникнути потреба у коригуванні дози обох лікарських засобів.

Одночасне застосування пропафенону гідрохлориду і фенобарбіталу та/або рифампіцину (індуктори CYP3A4) може знизити антиаритмічну активність пропафенону гідрохлориду внаслідок зниження його концентрації у плазмі крові. Тому протягом довготривалого одночасного застосування фенобарбіталу та/або рифампіцину необхідно слідкувати за ефектом терапії пропафенону гідрохлоридом.

При одночасному застосуванні пропафенону гідрохлориду та пероральних антикоагулянтів (наприклад, фенпрокумону, варфарину) необхідно ретельно контролювати згортання крові, оскільки пропафенону гідрохлорид може підвищувати плазмову концентрацію цих лікарських засобів і тим самим збільшувати протромбіновий час. Дози цих лікарських засобів при необхідності слід коригувати.

При одночасному застосуванні пропафенону гідрохлориду із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), такими як флуоксетин та пароксетин, може з’явитись підвищений рівень пропафенону гідрохлориду в плазмі крові. Одночасне застосування пропафенону гідрохлориду і флуоксетину у пацієнтів зі «швидким метаболізмом» у S-пропафенону підвищує максимальну концентрацію (Cmax) на 39 % та площу під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) на 50 % та у R-пропафенону підвищує Cmax на 71 % та AUC на 50 %. Для досягнення бажаного терапевтичного ефекту можуть бути достатніми більш низькі дози пропафенону гідрохлориду.

Педіатрична популяція

Дослідження взаємодії проводились тільки у дорослих. Невідомо, чи діапазон взаємодій для дитячого віку аналогічний дорослим.

Особливості застосування.

Як і інші антиаритмічні засоби, пропафенону гідрохлорид може викликати проаритмогенні ефекти, тобто може викликати появу нової аритмії або погіршення існуючої аритмії (див. розділ «Побічні реакції»).

Перед початком лікуванням і під час лікування необхідно проводити моніторинг ЕКГ та регулярні клінічні обстеження кожного пацієнта для оцінки терапевтичної реакції та вирішення питання про подальше продовження лікування.

У пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з тяжкими ураженнями міокарда лікування слід починати з особливою обережністю та дози збільшувати поступово.

Лікування пропафенону гідрохлоридом може впливати як на ритм, так і на частотний поріг кардіостимуляторів. Тому їх роботу необхідно перевіряти і за необхідності пристрій перепрограмувати.

Потенційно існує можливість переходу пароксизмальної фібриляції передсердь у тріпотіння передсердь з блокадою провідності 2:1 або провідністю 1:1, що може призвести до збільшення частоти серцевих скорочень (наприклад, > 180 уд./хв (див. розділ «Побічні реакції»).

Так само як і для інших антиаритмічних засобів класу IС, пацієнти з вираженим структуральним дефектом міокарда схильні до виникнення серйозних побічних реакцій. Таким пацієнтам застосування пропафенону гідрохлориду протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

У раніше безсимптомних носіїв генів синдрому Бругада після впливу пропафенону гідрохлориду може бути виявлений синдром Бругада або можуть провокуватись зміни на ЕКГ, схожі на синдром Бругада. Після початку лікування пропафенону гідрохлоридом слід провести ЕКГ, щоб виключити зміни, що вказують на синдром Бругада.

Через бета-блокувальний ефект пропафенону гідрохлориду слід бути обережними при лікуванні пацієнтів з астмою.

Педіатрична популяція

Розчин для ін’єкцій не придатний для застосування дітям у зв’язку з його лікарською формою і високою концентрацією розчину.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Адекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних не проводились. У декількох маловідомих випадках вагітність і годування груддю проходили без ускладнень і у новонароджених не зазначалось ніяких клінічних ознак аномалій. У експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено ні пренатальних, ні перинатальних пошкоджень у потомства у діапазоні доз, що застосовуються у клініці. Пропафенону гідрохлорид проникає через плацентарний бар’єр (див. підрозділ «Фармакокінетика»), його концентрація в крові пупкового канатика складає приблизно 30 % від його концентрації у крові матері. Тому пропафенону гідрохлорид слід приймати під час вагітності тільки тоді, коли потенційна користь від застосування перевищує можливий ризик для плода.

Годування груддю

Згідно з обмеженими даними пропафенон виділяється при пероральному застосуванні у грудне молоко у дуже низькій кількості. Дані про парентеральне введення у період годування груддю невідомі. Тому необхідно дотримуватись обережності при призначенні пропафенону матерям, які годують груддю і слідкувати за частотою серцевих скорочень дитини. При короткочасному парентеральному введенні рекомендується, за можливості, витримати інтервал між годуванням і введенням останньої дози (приблизно 24 години).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Нечіткість зору, запаморочення, втомлюваність та постуральна гіпотензія можуть вплинути на швидкість реакції пацієнта. Навіть при прийомі рекомендованої дози препарат Пропанорм^® може змінити реакції таким чином, що це призведе до порушення здатності керувати автомобілем, працювати з механізмами або виконувати роботи, що потребують використання безпечних засобів опори. Це стосується, насамперед, початкового періоду лікування, періоду підвищення дози або переходу на прийом інших лікарських засобів, а також до одночасного вживання алкоголю.

Спосіб застосування та дози.

Початок лікування пропафенону гідрохлоридом у пацієнтів із шлуночковими порушеннями ритму повинен проводитись під ретельним кардіологічним наглядом і тільки при наявності обладнання для надання невідкладної кардіологічної допомоги та надійного моніторингу.  Під час лікування необхідно проводити регулярні контрольні обстеження (наприклад, стандартну ЕКГ раз на місяць або ж холтерівський моніторинг кожні три місяці, або стрес ЕКГ, якщо допустимо). При погіршенні окремих параметрів, наприклад подовження комплексу QRS або ж інтервалу QT більше ніж на 25 %, або інтервалу PR більше ніж на 50 %, або ж подовження інтервалу QT більше ніж на 500 мс, або якщо частота або ступінь порушень ритму збільшується, то лікування повинно бути переглянуто.

Дозування повинно бути підібране індивідуально для кожного пацієнта на підставі моніторингу ЕКГ та артеріального тиску. У випадку використання інфузій необхідно проводити ретельний контроль ЕКГ (комплекс QRS, інтервали PR та QTС) і показників системи кровообігу.

Одноразова доза – 1 мг/кг маси тіла. Бажаний терапевтичний ефект часто досягається застосуванням дози 0,5 мг/кг. У випадку необхідності можна збільшити одноразову дозу до       2 мг/кг. Лікування слід починати з найнижчої дози при ретельному спостереженні за пацієнтом та моніторингу його ЕКГ та артеріального тиску.

Препарат необхідно ввести відразу після розведення.

Особи літнього віку

У пацієнтів літнього віку в цілому не спостерігалось ніякої різниці щодо безпеки або ефективності, але не можна виключити підвищену чутливість деяких осіб, тому ці пацієнти повинні знаходитись під ретельним наглядом. Це також стосується і підтримуючої дози. Будь-яке необхідне підвищення дози повинно відбуватися через 5-8 днів лікування.

Порушення функції нирок та/або печінки

У пацієнтів із порушеннями функції нирок та/або печінки може спостерігатися кумуляція діючої речовини препарату при застосуванні стандартних терапевтичних доз. У таких пацієнтів також можливо почати фазу титрування пропафенону гідрохлориду, але при ретельному моніторингу ЕКГ і рівня плазми крові.

Пропафенону гідрохлорид слід призначати пацієнтам із порушеннями функції нирок з особливою обережністю.

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки повинно бути скориговане.

Спосіб застосування

Внутрішньовенні ін’єкції

Внутрішньовенні ін’єкції слід вводити повільно протягом 3-5 хвилин. Інтервал між окремими ін’єкціями не повинен бути коротшим за 90-120 хвилин. Якщо буде зареєстровано розширення комплексу QRS або подовжиться інтервал QT, що знаходиться в залежності від зміни частоти серцевих скорочень більш ніж на 20 %, необхідно негайно припинити внутрішньовенне введення препарату. 

Короткочасна інфузія

При введенні пропафенону гідрохлориду шляхом короткочасної інфузії протягом 1-3 годин швидкість такого введення становить 0,5-1 мг/хв.

Повільна внутрішньовенна інфузія

При введенні пропафенону гідрохлориду у формі повільної внутрішньовенної інфузії зазвичай є достатньою максимальна добова доза 560 мг (що відповідає 160 мл препарату Пропанорм^®).

Для приготування інфузій необхідно використовувати розчин глюкози (5 %).  По причині можливого утворення осаду для приготування інфузій фізіологічний розчин не придатний.

Тривалість лікування внутрішньовенним препаратом Пропанорм^® у пацієнтів чоловічої статі не повинна перевищувати більше 7 днів.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям.

Передозування.

Симптоми

Серцеві симптоми передозування

Токсична дія пропафенону гідрохлориду у міокарді проявляється виникненням збудження і порушеннями провідності, такими як подовження інтервалу PQ, розширення QRS, пригнічення автоматизму синусового вузла, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова тахікардія, тріпотіння шлуночків і фібриляція шлуночків. Може дійти до виникнення артеріальної гіпотензії, яка у тяжких випадках може призвести до кардіогенного шоку.

Інші ознаки передозування

При передозуванні відзначались головний біль, запаморочення, порушення зору, парестезія, тремор, нудота, запор і сухість у роті.

У тяжких випадках отруєння можуть спостерігатися тоніко-клонічні судоми, парестезія, сонливість, кома, зупинка дихання і смерть.

Лікування

Окрім загальних процедур, необхідно у відділенні інтенсивної терапії постійно контролювати життєво важливі показники пацієнта і відповідним чином їх коригувати.

Особливі заходи

Брадикардія: зменшення дози препарату або припинення його застосування, за потреби – атропін.

СА блокада ІІ або ІІІ ступеня та АВ-блокада: атропін; орципреналін; за потреби – кардіостимуляція.

Інтравентрикулярна блокада (блокада ніжок пучка Гіса): зниження дози або припинення застосування препарату, за потреби – електролікування, оскільки немає ніякого безпечного антидоту при блокаді ніжок пучка, що викликана антиаритмічними засобами класу І. Якщо проведення електростимуляції неможливе, то слід намагатись скоротити тривалість комплексу QRS шляхом введення високих доз орципреналіну.

Серцева недостатність, що супроводжується зниженням артеріального тиску: припинення прийому препарату; серцеві глікозиди; у випадку набряку легенів – високі дози нітрогліцерину, діуретики, за потреби – катехоламіни (наприклад, адреналін та/або допамін і добутамін).

Заходи, які необхідно провести у випадку тяжкого отруєння (наприклад, з метою суїциду): у випадку тяжкої артеріальної гіпотензії та брадикардії (зазвичай пацієнти непритомні): атропін 0,5-1 мг внутрішньовенно, адреналін 0,5-1 мг внутрішньовенно або за потреби – адреналін у вигляді безперервної краплинної інфузії. Швидкість інфузії залежить від клінічної відповіді.

При судомних розладах: діазепам в/в, дихальні шляхи повинні бути прохідні. Інтубація за потреби та контрольоване дихання з використанням релаксанту (наприклад, 2-6 мг панкуронію).

Зупинка кровообігу, спричинена асистолією або фібриляцією шлуночків

·      Загальні заходи із відновлення серцево-судинної та дихальної функцій (три етапи АВС):

-         Дихальні шляхи повинні бути відкриті або необхідно провести інтубацію.

-         Дихання, по можливості із підвищеним поданням кисню.

-         Циркуляція, наприклад масаж серця (якщо необхідно, протягом декількох годин).

-  Адреналін 0,5-1 мг внутрішньовенно або 1,5 мг розведеного у 10 мл фізіологічного розчину через трахеальну трубку. Повторити за потреби залежно від клінічної відповіді.

-  8,4 % розчин бікарбонату натрію внутрішньовенно з розрахунку 1 мл/кг маси тіла. Повторити через 15 хвилин. Дефібриляція у випадку фібриляції шлуночків.

У випадку резистентності до терапії повторити після попереднього внутрішньовенного застосування введення 5-15 mval в/в розчину калію хлориду.

- Інфузійне введення катехоламінів (адреналіну та/або допаміну/добутаміну).

- Якщо показано, інфузійне введення концентрованого (80-100 mval) розчину натрію хлориду до досягнення рівня натрію у плазмі крові 145-150 mval/l.

·      Дексаметазон 25-50 мг внутрішньовенно.

·      40 % розчин сорбітолу внутрішньовенно з розрахунку 1 мл/кг маси тіла.

·      Кардіостимуляція.

Симптоматична інтенсивна терапія.

По причині високого ступеня зв’язування пропафенону гідрохлориду з білками плазми крові (>95 %) та великого об’єму розподілу гемодіаліз неефективний і спроби досягнути виведення лікарського засобу з організму за допомогою гемоперфузії мають обмежену ефективність.

Побічні реакції.

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями, пов’язаними з терапією пропафенону гідрохлоридом, є запаморочення, порушення серцевої провідності та пальпітація.

Наведено побічні реакції, зафіксовані у клінічних дослідженнях та після виходу пропафенону гідрохлориду на ринок.

Побічні реакції, що зустрічаються при застосуванні пропафенону гідрохлориду, систематизовані за класами органів і систем та за частотою їх виникнення:

дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто – тромбоцитопенія; частота невідома – агранулоцитоз, лейкопенія, гранулоцитопенія.

З боку імунної системи

Частота невідома – гіперсензитивність (може проявитись холестазом, дискразією крові та висипанням).

З боку метаболізму та харчування

Нечасто – зниження апетиту.

З боку психіки

Часто – тривожність, порушення сну; нечасто – нічні жахи; частота невідома – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи

Дуже часто – запаморочення (за винятком вертиго); часто – головний біль, дисгевзія; нечасто – синкопе, атаксія, парестезія; частота невідома – напад, екстрапірамідні симптоми, занепокоєння.

З боку органів зору

Часто – нечіткість зору.

З боку органів слуху і лабіринту

Нечасто – вертиго.

З боку серця

Дуже часто – порушення серцевої провідності (включаючи синоатріальну, атріовентрикулярну та інтравентрикулярну блокаду, що найчастіше проявляються у вигляді АВ-блокади І ступеня, яка зазвичай має безсимптомний перебіг, але може потребувати моніторингу та зменшення дози для попередження більш високого ступеня блокади провідності), пальпітація; часто – синусова брадикардія, брадикардія, тахікардія, тріпотіння передсердь; нечасто – вентрикулярна тахікардія, аритмія (пропафенону гідрохлорид може асоціюватися з проаритмічними ефектами, які проявляються підвищенням частоти серцевих скорочень (тахікардія) або вентрикулярною фібриляцією; деякі з цих аритмій можуть загрожувати життю та потребувати реанімаційних заходів, щоб уникнути летального наслідку); частота невідома – вентрикулярна фібриляція, серцева недостатність (може посилитись уже наявна серцева недостатність), зниження частоти серцевих скорочень.

З боку судин

Нечасто – артеріальна гіпотензія; частота невідома – ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Часто – задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто – біль у животі, блювання, нудота, діарея, запор, сухість у роті; нечасто – здуття живота, метеоризм; частота невідома – відрижка, шлунково-кишкові порушення.

З боку гепатобіліарної системи

Часто – порушення функції печінки (це поняття включає в себе аномальні показники печінкових проб, такі як збільшення аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) і лужної фосфатази (ЛФ)); частота невідома – гепатоцелюлярне ураження, холестаз, гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто – кропив’янка, свербіж, висипання, еритема.

Частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини

Частота невідома – синдром, що нагадує системний червоний вовчак.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто – еректильна дисфункція; частота невідома – зменшення кількості сперматозоїдів (це явище є оборотним при припиненні терапії пропафенону гідрохлоридом).

Загальні розлади та реакція у місці введення

Часто – біль у грудній клітці, астенія, втомлюваність, гарячка.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці. Не потрібні спеціальні умови зберігання.

Несумісність.

Лікарський засіб Пропанорм^®, розчин для ін’єкцій 3,5 мг/мл, не слід розводити 0,9 % розчином натрію хлориду (фізіологічним розчином), оскільки можливе утворення осаду.

Упаковка.

По 10 мл у скляній ампулі. По 5 ампул у прозорих формованих контейнерах із плівки ПВХ, по 2 контейнери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник/заявник.

ПРО.МЕД.ЦС Прага а.с./PRO.MED.CS Prahа a.s.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Телчска 377/1, Міхле, Прага 4, 140 00, Чеська Республіка/

Telсska 377/1, Michle, Praha 4, 140 00, Czech Republic.