ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЕЛЬТАЦЕФ

(DELTACEF)

Склад:

діюча речовина: цефепім;

1 флакон містить цефепіму дигідрохлориду моногідрату еквівалентно цефепіму 1 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій або інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до блідо-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім.

Код АТХ J01D Е01. 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефепім – β-лактамний цефалоспориновий антибіотик IV покоління широкого спектра дії для внутрішньовенного та внутрішньом’язового застосування. Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини. Має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи більшість штамів, стійких до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків ІІІ покоління. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз та швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини. Цефепім має малу спорідненість до хромосомно кодованих β-лактамаз. Помірна спорідненість цефепіму щодо РВР 1а і 1в також зумовлює ступінь його бактерицидної активності. Відношення МБК (мінімальна бактерицидна концентрація)/МПК (мінімальна пригнічувальна концентрація) цефепіму становить менше 2 для більш ніж 80 % ізолятів усіх чутливих грампозитивних та грамнегативних бактерій.

Цефепім активний щодо:

грампозитивних аеробів: Staphylococcus aureus (лише чутливі до метициліну штами), Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу), Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pyogenes (включаючи стрептококи групи А), Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus pneumoniae (включаючи штами зі середньою стійкістю до пеніциліну – МПК 0,1-1 мкг/мл), інші β-гемолітичні стрептококи (групи С, G, F), Streptococcus bovis (група D), Streptococcus viridans;

грамнегативних аеробів: Acinetobacter саlcoaceticus (включаючи підродини Anitratus, lwoffi);  Аеromonas  hydrophila,  Capnocytophaga sрр., Citrobacter sрр. (включаючи                     С. diversus, С. freundii); Campylobacter jejuni, Enterobacter sрр. (включаючи Е. сlоасае,           Е. aerogenes, Е. sakazakii); Escherichia соli, Gardnerella  vaginalis, Haemophilus  ducreyi,             Н. influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Н. рarainfluenzae, Наfnia аlvei, Klebsiella sрр. (включаючи К. pneumoniae, К. охуtоса, К. ozaenae); Legionella sрр., Моrganella morganii, Моrахеllа (Branhamella) catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); N. meningitidis, Proteus spр. (включаючи P. mirabilis, P. vulgaris); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Pseudomonas spр. (включаючи                     P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens,              S. liquefaciens); Shigella spp., Yersinia enterocolitica; цефепім неактивний щодо багатьох штамів Stenotrophomonas (відомих як Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas  maltophilia);

анаеробів: Bacteroides spp., Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Pervotella melaninogenica (відомий як Bacteroides melaninogenicus); Veillonella spp. Цефепім неактивний щодо Clostridium fragilis і Clostridium difficile.

Поширеність резистентності до індивідуальних штамів бактерій може змінюватися залежно від регіону та часу, тому рекомендується отримати місцеву інформацію про чутливість штамів перед початком лікування.

Фармакокінетика.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний період після одноразової внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії та внутрішньом’язового введення наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл)  у дорослих здорових чоловіків

Доза цефепіму	0,5 години	1 година	2 години	4 години	8 годин	12 годин
500 мг в/в	38,2	21,6	11,6	5,0	1,4	0,2
500 мг в/м	8,2	12,5	12,0	6,9	1,9	0,7
1000 мг в/в	78,7	44,5	24,3	10,5	2,4	0,6
1000  мг в/м	14,8	25,9	26,3	16	4,5	1,4

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид                    N-метилпіролідину. У сечі проявляється приблизно 85 % введеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, приблизно 6,8 % оксиду N-метилпіролідину та приблизно 2,5 % епімеру цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми крові становить менше 16,4 % і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Виведення цефепіму відбувається головним чином за допомогою ниркової екскреції зі середнім періодом напіввиведення 2 години, загальним кліренсом 120 мл/хв і середнім нирковим кліренсом 10 мл/хв. Цефепім має лінійну фармакокінетику в діапазоні 250 мг-2 г. Немає даних про накопичення цефепіму у здорових добровольців, які отримували клінічно значущі дози препарату протягом 9 днів.

У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок, що перебувають на діалізі, період напіввиведення становить 13 годин для гемодіалізу та 19 годин – для перитонеального діалізу. Фармакокінетика цефепіму в пацієнтів із порушеннями функції печінки не змінена. Коригувати дозу для таких пацієнтів не потрібно.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

-    нижніх дихальних шляхів (у тому числі пневмонія, бронхіт);

-    інфекції сечовивідних шляхів (неускладнені та ускладнені  інфекції сечовивідних шляхів,

у тому числі пієлонефрит);

-    шкіри та підшкірної клітковини;

-    інтраабдомінальні інфекції (у тому числі перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів);

-    гінекологічні інфекції;

-    лікування пацієнтів із бактеріємією, спричиненою будь-якою з інфекцій, перерахованих

вище, або при підозрі на неї;

-    емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою

(цефепім як монотерапія показаний як емпіричне лікування для пацієнтів із фебрильною нейтропенією; для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, пацієнти з недавньою трансплантацією кісткового мозку, пацієнти з гіпотонією, пацієнти з основним гематологічним злоякісним захворюванням або пацієнти з тяжкою або тривалою нейтропенією) антимікробна монотерапія може бути недоцільною; недостатньо даних, що підтверджують ефективність монотерапії цефепімом у таких пацієнтів);

-  профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти

Лікарський засіб Дельтацеф призначають дітям віком від 2 місяців для лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефепіму збудниками:

-    пневмонія;

-    інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

-    інфекції сечовивідних шляхів (неускладнені та ускладнені  інфекції сечовивідних шляхів,

   у тому числі пієлонефрит);

-  лікування пацієнтів з бактеріємією, спричиненою будь-якою з інфекцій, перерахованих

   вище, або при підозрі на неї

(цефепім як монотерапія показаний як емпіричне лікування для пацієнтів із фебрильною нейтропенією; для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, пацієнти з недавньою трансплантацією кісткового мозку, пацієнти з гіпотонією, пацієнти з основним гематологічним злоякісним захворюванням або пацієнти з тяжкою або тривалою нейтропенією) антимікробна монотерапія може бути недоцільною; недостатньо даних, що підтверджують ефективність монотерапії цефепімом у таких пацієнтів);

-    бактеріальний менінгіт.

Щоб визначити можливі причини, рекомендовано проводити посів та антибіотикограму. Емпіричне лікування Дельтацефом можна розпочати ще до отримання результатів цих тестів, однак після застосування антибіотиків слід відповідним чином його відкоригувати. Через широку бактерицидну активність щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів лікарський засіб Дельтацеф можна застосовувати як окремий лікарський засіб навіть до ідентифікації збудника інфекції та його чутливості до цефепіму (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У пацієнтів з високим ризиком комбінованої аеробно-анаеробної інфекції, особливо якщо мікроорганізм не чутливий до цефепіму, рекомендується розпочинати початкове лікування одночасно з антианаеробними препаратами навіть до ідентифікації збудника інфекції. Коли результати стануть доступними, комбіноване застосування лікарського засобу Дельтацеф з іншими антибіотиками може не знадобитися.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефепіму або до L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, інших β-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Немає доступних досліджень. Одночасне лікування бактеріостатичними антибіотиками може перешкоджати дії β-лактамних антибіотиків.

Існує ризик кровотечі при комбінованій терапії з антикоагулянтами, антитромбоцитарними та антиагрегантними препаратами.

Пробенецид уповільнює елімінацію цефепіму нирками, а потім посилює його дію.

Цефепім викликає дисульфірамову (антабус) реакцію в поєднанні з алкогольними напоями, яка проявляється нудотою та блюванням.

Неферментативні методи визначення глюкози в сечі також можуть дати хибнопозитивний результат.

Особливості застосування.

Гіперчутливість. Як і у випадку з усіма b-лактамними антибактеріальними препаратами, повідомлялося про тяжкі реакції гіперчутливості, які іноді закінчувались летально. Перш ніж розпочати лікування цефепімом, необхідно точно визначити, чи спостерігалися раніше у хворого реакції гіперчутливості на цефепім, b-лактамні антибіотики або інші лікарські засоби. Цефепім з обережністю  потрібно призначати хворим з астмою чи алергічним діатезом в анамнезі. Під час першого застосування необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну та використання інших форм терапії.

Антибактеріальна активність цефепіму. Оскільки спектр антибактеріальної активності цефепіму відносно обмежений, даний лікарський засіб не придатний для лікування деяких типів інфекцій, якщо тільки патоген вже задокументований та відомий як чутливий або існує дуже висока ймовірність, що він чутливий до цефепіму (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Порушення функції нирок. Пацієнтам із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну      ≤ 50 мл/хв) або з іншими станами, які можуть погіршити функцію нирок, дозу цефепіму слід відкоригувати, щоб компенсувати повільну швидкість ниркового введення. Оскільки високі та пролонговані концентрації антибіотика у сироватці крові можливі при звичайних дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю або з іншими станами, які можуть погіршити функцію нирок, підтримувальну дозу потрібно знизити при введенні цефепіму таким пацієнтам. Ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції, сприйнятливості до організмів, які спричинили інфекцію, слід враховувати при визначенні наступної дози.

При застосуванні цефепіму, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, серйозні побічні реакції, такі як оборотна енцефалопатія (сплутаність свідомості, у тому числі затьмарення свідомості), міоклонія, судоми (включаючи несудомний епілептичний статус) та/або ниркова недостатність, найчастіше спостерігалися у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози препарату, що перевищували рекомендовані. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були оборотні та зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу, однак були зафіксовані летальні випадки.

Діарея, спричинена Clostridium difficile. Діарея спостерігається при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів широкого спектра дії, включаючи цефепім, і варіює за ступенем тяжкості від легкої діареї до небезпечного для життя псевдомембранозного коліту (CDAD). Псевдомембранозний коліт необхідно розглядати у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Потрібна точна історія хвороби, оскільки випадки CDAD реєструвались протягом 2 місяців після введення антибактеріальних засобів. Якщо підозрюється або підтверджується CDAD, постійне застосування антибіотиків, не спрямоване на лікування Clostridium difficile, слід негайно припинити.

Вплив на результати лабораторних тестів. У пацієнтів, які застосовували цефепім 2 рази на добу, описано позитивний тест Кумбса при відсутності ознак гемолізу. Цефалоспоринові антибіотики можуть викликати хибнопозитивну реакцію на глюкозу в сечі за допомогою тестів на відновлення міді (розчин Бенедикта, Фелінга або таблеток Клінінест), але не за допомогою ферментних тестів (глюкозооксидаза) на глікозурію. Тому рекомендується використовувати тести на глюкозу на основі ферментативних реакцій глюкозооксидази.

Пацієнти літнього віку. З понад 6400 дорослих, які застосовували цефепім у рамках клінічних досліджень, 35 % були віком від 65 років, 16 % – віком від 75 років. У клінічних дослідженнях безпека та ефективність у геріатричних пацієнтів, які застосовували звичайну дозу для дорослих, були порівнянні з безпекою та ефективністю у негеріатричних пацієнтів за умови, що ці пацієнти не мали жодної дисфункції нирок. Порівняно з пацієнтами молодшого віку спостерігалося лише незначне подовження періоду напіввиведення та зниження ниркового кліренсу. Дозу слід коригувати у випадках порушення функції нирок. Оскільки цефепім в основному виводиться нирками, ризик токсичних ефектів більший у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Враховуючи, що пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, слід обережно підбирати для них дозу, а функцію нирок контролювати. Тяжкі побічні реакції спостерігались у пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок, дози яких не коригували, включаючи оборотну енцефалопатію (порушення свідомості зі сплутаністю свідомості, галюцинації, ступор та кома), міоклонізм, судоми (включаючи епілептичний несудомний статус) та/або ниркову недостатність.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування цефепіму вагітним жінкам не підтверджена. Дослідження на мишах та кролях не показали прямого чи опосередкованого впливу на плід. Однак даних для оцінки впливу цефепіму на фертильність, розвиток плода, пологи та постнатальний розвиток недостатньо. Потенційний ризик для людини невідомий. Під час вагітності цефепім слід застосовувати лише тоді, коли передбачувана користь виправдовує потенційний ризик.

Цефепім у період вагітності можна призначити тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко у дуже невеликій кількості. Лікарський засіб Дельтацеф можна призначити тільки тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.

Погіршення фертильності у щурів не спостерігалося. Немає даних про вплив цефепіму на фертильність людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не вивчалася. Однак можливі побічні реакції, такі як порушення свідомості, запаморочення, сплутаність свідомості або галюцинації, можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Доза та шлях введення препарату залежать від ступеня тяжкості захворювання, функції нирок та загального стану пацієнта. Лікарський засіб Дельтацеф можна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у великий м’яз. Приготування розчину цефепіму наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Шлях введення, об’єм у флаконі	Об’єм розчину для розведення (мл)	Приблизний об’єм одержаного розчину (мл)	Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
Внутрішньовенне ведення 1 г/флакон	10	11,4	90
Внутрішньом’язове введення 1 г/флакон	3,0	4,4	230

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях уведення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо коли існує можливість шоку. При внутрішньовенному способі введення цефепім розчинити у стерильній воді для ін'єкцій, у 5 % розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено у таблиці 2. Вводити внутрішньовенно повільно протягом 3–5 хвилин або через систему для внутрішньовенного введення.

Для безперервної внутрішньовенної інфузії розводять розчин лікарського засобу Дельтацеф як рекомендовано (так само, як для прямого внутрішньовенного введення) і додають відповідну кількість отриманого розчину до однієї зі сумісних внутрішньовенних рідин у систему для внутрішньовенного введення. Отриманий розчин слід вводити протягом приблизно 30 хвилин.

Внутрішньом’язове введення. Цефепім слід розчинити в одній із таких рідин відповідно до об’ємів розведення, наведених у таблиці 2: у стерильній воді для ін'єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій, 5 % розчині глюкози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом та вводити за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у великий м’яз (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза – gluteus maximus). У фармакокінетичному дослідженні дози до 1 г (об’єм менше 3,1 мл) вводили в одному місці ін'єкції. Максимальну внутрішньом’язову дозу             (2 г/6,2 мл) вводили у два місця.

Хоча лікарський засіб Дельтацеф можна розводити 0,5 % або 1,0 % лідокаїну гідрохлориду, це зазвичай не потрібно, оскільки цефепім при внутрішньом’язовому введенні викликає незначний біль або зовсім не викликає болю.

Рекомендації щодо дозування цефепіму для дорослих з масою тіла понад 40 кг з нормальною функцією нирок наведені у таблиці 3.

Таблиця 3

Ступінь тяжкості інфекції	Доза та спосіб введення	Частота
Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості	500 мг  ̶  1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово	кожні 12 годин
Інші інфекції легкої та середньої тяжкості	1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово	кожні 12 годин
Тяжкі інфекції	2 г внутрішньовенно	кожні 12 годин
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції	2 г внутрішньовенно	кожні 8 годин

* Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування. Для лікування нейтропенії тривалість лікування має тривати не менше 7 днів до зникнення  нейтропенії.

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань (дорослі). За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводити 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Одноразову дозу 500 мг метронідазолу внутрішньовенно слід вводити негайно після закінчення інфузії цефепімом. Підготовка та введення метронідазолу описані в інструкції для медичного застосування. Через несумісність метронідазолу та цефепіму не можна змішувати їх в одному контейнері. Перед введенням метронідазолу слід промити систему для інфузії сумісною рідиною. Під час тривалої (понад 12 годин) хірургічної операції через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення такої ж дози цефепіму з подальшим введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок. Для хворих із порушеннями функції нирок дозу препарату необхідно відкоригувати, щоб компенсувати зменшення його ниркової екскреції.

Рекомендована початкова доза цефепіму для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкої та середньої тяжкості така ж, як для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Підтримуюча доза для дорослих із порушеннями функції нирок наведена в таблиці 4.

Таблиця 4

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Рекомендовані підтримувальні дози
	Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції	Тяжкі інфекції	Інші інфекції легкої та середньої тяжкості		Інфекції сечовивідних шляхів від легкого до середнього ступеня тяжкості
> 50	Звичайне дозування, коригування дози не потрібне
	2 г кожні 8 годин	2 г кожні 12 годин	1 г кожні 12 годин	500 мг кожні 12 годин
30–50	2 г кожні 12 годин	2 г кожні 24 години	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години
11–29	2 г кожні 24 години	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години
≤ 10	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	250 мг кожні 24 години	250 мг кожні 24 години
Гемодіаліз*	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години

*Фармакокінетична модель демонструє необхідність зменшення дози у таких пацієнтів.

Рекомендації щодо дозування цефепіму пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі:

перший день терапії – 1 г в день, потім 500 мг кожні 24 години при всіх інфекціях, крім нейтропенії, де добова доза становить 1 г. Під час гемодіалізу цефепім слід вводити після закінчення процедури. По можливості цефепім вводити в один і той же час. Креатинін у сироватці крові повинен відображати стійкий стан функції нирок. Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, тоді кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою:

Чоловіки:

                                                      маса тіла (кг) × (140 – вік) x 1,23

кліренс креатиніну (мл/хв) = ^{______________________________________________};

                                                  72 × креатинін сироватки крові (мг/дл)

Жінки: кліренс креатиніну (мл/хв) = значення у чоловіків × 0,85.

Хворі на діалізі. При гемодіалізі за 3 години з організму виділяється приблизно 68 % дози препарату. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із порушеннями функції печінки коригування дози не потрібне.

Рекомендоване дозування дітям з нормальною функцією нирок (віком від 2 місяців).

Пневмонія, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції шкіри та підшкірної клітковини: дітям віком від 2 місяців і з масою тіла до 40 кг: 50 мг/кг кожні 12 годин протягом 10 днів, при тяжкій інфекції  – кожні 8 годин.

Сепсис, бактеріальний менінгіт та емпіричне лікування фебрильної нейтропенії: дітям віком від 2 місяців і з масою тіла до 40 кг: 50 мг/кг кожні 8 годин протягом 7-10 днів.

Офіційних даних щодо застосування лікарського засобу Дельтацеф дітям віком до 2 місяців немає. Однак, виходячи з модельної клінічної фармакокінетичної дози 50 мг/кг у дітей віком від 2 місяців, дозу 30 мг/кг кожні 12 або 8 годин можна застосовувати дітям віком від 1 до 2 місяців. Обидві дози – 50 мг/кг у дітей віком від 2 місяців та 30 мг/кг у дітей віком від 1 до 2 місяців – порівнянні з дозами 2 г у дорослих. Рекомендується ретельний моніторинг.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше цефепім призначати, як і дорослим. Доза для дітей не повинна перевищувати максимальну дозу для дорослих 2 г кожні 8 годин. Обмежені дані для внутрішньом’язового введення у дітей.

Рекомендоване дозування дітям з нирковою недостатністю

Оскільки лікарський засіб Дельтацеф виводиться виключно нирками, дозу слід також коригувати для пацієнтів із порушеннями функції нирок. Необхідно використовувати те саме подовження інтервалів введення та/або зменшення дози, яке показано в таблиці  4. Якщо доступний лише рівень сироваткового креатиніну крові, кліренс креатиніну можна визначити за такою формулою:

                                                             0,55 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) = ^{_________________________________________}

                                                               сироватковий креатинін (мг/100 мл)

або

                                           0,52 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) = ^{_________________________________________}  –  3,6

                                                  сироватковий креатинін (мг/100 мл)

Пацієнти літнього віку. Оскільки у пацієнтів літнього віку існує ймовірність порушення функції нирок, дозу слід підбирати ретельно та контролювати функцію нирок. Рекомендується коригувати дозу, якщо функція нирок порушена.

Діти. Застосовувати дітям віком від 1 місяця.

Передозування.

У разі значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеннями функції нирок, гемодіаліз пришвидшує видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Ненавмисне передозування траплялося, коли пацієнтам із порушеннями функції нирок вводили високі дози. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептиформними нападами, нейром’язовою збудливістю.

Побічні реакції.

Перераховані всі зареєстровані побічні реакції за класифікацією органів та частотою з використанням наступних критеріїв виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз ротової порожнини, вагінальні інфекції; рідко – кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія, еозинофілія; нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія; частота невідома – апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, набряк Квінке; частота невідома – анафілактичний шок.

Психічні розлади: частота невідома – сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи: нечасто – головний біль; рідко – судоми, парестезії, дисгевзія, запаморочення; частота невідома – кома, ступор, енцефалопатія, порушення свідомості, міоклонія.

З боку серцево-судинної системи: часто – флебіт у ділянці ін’єкції; рідко – вазодилатація; частота невідома – крововиливи.

З боку дихальної системи: рідко – задишка.

З  боку травної системи: часто – діарея; нечасто – коліт (у тому числі псевдомембранозний), нудота, блювання; рідко – біль у животі, запор;  частота невідома – шлунково-кишкові розлади.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання; нечасто –  еритема, свербіж, кропив’янка; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

З боку сечовидільної системи: частота невідома – ниркова недостатність, токсична нефропатія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – свербіж статевих органів.

Загальні розлади та зміни у місці введення: часто – реакції у місці інфузії, біль у місці ін’єкції, запалення в місці ін’єкції; нечасто – підвищення температури тіла, запалення в місці інфузії; рідко – озноб.

Лабораторні показники: дуже часто – позитивний тест Кумбса; часто – збільшення лужної фосфатази; збільшення аланінамінотрансферази, збільшення аспартатамінотрансферази, збільшення білірубіну в крові, збільшення протромбінового часу, збільшення часткового тромбопластинового часу; нечасто – підвищення рівня сечовини у крові, збільшення рівня креатиніну в крові; частота невідома – помилковий позитивний тест на рівень глюкози у сечі.

Діти: у новонароджених, немовлят та дітей профіль безпеки цефепіму був подібним до профілю дорослих. У клінічних дослідженнях висипання були найчастішою побічною реакцією та мали причинний зв’язок із цефепімом.

Повідомлення про підозрювані небажані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Тримати флакон в зовнішній пачці для захисту від світла, в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Розчини цефепіму, як і більшості β-лактамних антибіотиків, не можна змішувати ні в ін'єкційному шприці, ні в інфузійній системі з такими антибіотиками: метронідазол, ванкоміцин, гентаміцин, тобраміцину сульфат, оскільки може виникнути фізична або хімічна несумісність. Якщо призначена супутня терапія, такі препарати слід вводити окремо.

Упаковка. Флакон з порошком. По 1 або 10 флаконів в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Медокемі Лімітед / Medochemie Limited.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Ажиос Атанассіос Індустріальна Зона, Міхаіл Іраклеус 2, Ажиос Атанассіос, Лімассол, 4101, Кіпр / Agios Athanassios Industrial Area, Michail Irakleous 2, Agios Athanassios, Limassol, 4101, Cyprus.