ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРІКСИМ® 200

Склад:

діюча речовина: цефіксим;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить цефіксиму 200 мг (у формі цефіксиму тригідрату 223,84 мг);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кальцію гідрофосфат, магнію стеарат (рослинний);

оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 (Е464), титану діоксид (Е171), рідкий парафін легкий, натрію лаурилсульфат.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТХ J01D D08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефіксим — антибіотик групи цефалоспоринів III покоління для внутрішнього застосування. В умовах in vitro має значну бактерицидну активність щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів.

Клінічно ефективний у лікуванні інфекцій, спричинених найбільш поширеними патогенними мікроорганізмами, зокрема Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E. coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамази — позитивні і негативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамази — позитивні і негативні) і Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності при наявності бета-лактамаз.

Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) і Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні і метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes і Clostridia стійкі до цефіксиму.

Фармакокінетика

Всмоктування. Абсолютна біодоступність після перорального застосування цефіксиму становить 22–54 %. Оскільки наявність їжі значно не впливає на всмоктування, цефіксим можна призначати незалежно від вживання їжі. Максимальний рівень у сироватці крові після прийому рекомендованих доз для дорослих або дітей становить від 1,5 до 3 мкг/мл. При повторному застосуванні можливе незначне накопичення цефіксиму. Після прийому дози 400 мг максимальні концентрації в сироватці крові є вищими (3,4–5 мкг/мл), але не пропорційно збільшенню дози. Після повторних прийомів доз 400 мг/добу за один або два прийоми сироваткові концентрації та біодоступність не змінюються, що свідчить про відсутність накопичення діючої речовини. Біодоступність цефіксиму становить близько 50 % при дозі 200 мг. Показник не змінюється під час прийому їжі. Однак час досягнення пікових концентрацій у сироватці крові відкладається приблизно на одну годину.

Розподіл. Цефіксим майже повністю зв’язується з фракцією альбуміну, середня вільна фракція становить приблизно 30 %. 

Метаболізм. Метаболіти цефіксиму не були виявлені у сироватці крові або сечі людини.

Виведення. Період напіввиведення (T½) становить від 3 до 4 годин (в середньому 3,3 години). Препарат виводиться нирками в незміненому вигляді (16–20 % прийнятої дози), позаниркове виведення відбувається переважно з жовчю (25 %).

Жодного метаболіту не було виявлено у сироватці або сечі ні у тварин, ні у людей.

У разі тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) збільшення періоду напіввиведення з плазми крові та максимальних концентрацій у сироватці крові вимагає зниження добової дози з 400 до 200 мг/добу.

При печінковій недостатності елімінація уповільнюється (T½ = 6,4 год), але немає потреби змінювати дозування.

Фармакокінетика цефіксиму дуже незначно змінюється у людей похилого віку. Невелике підвищення пікової концентрації в сироватці крові та біодоступності, а також незначне зниження кількості виведеної речовини (на 15–25 %) у таких пацієнтів не потребують зниження дози.

Клінічні характеристики

Показання

Застосовувати дорослим та дітям віком від 12 років для лікування таких захворювань, спричинених чутливими до цефіксиму мікроорганізмами:

-         гострий пієлонефрит без уропатії;

-         ускладнені або неускладнені інфекції нижніх сечових шляхів, крім простатиту;

-         бактеріальні інфекції, які виникають через гострий бронхіт, а також загострення хронічного бронхіту;

-         бактеріальна пневмонія;

-         синусит та гострий отит;

-         гонококовий уретрит у чоловіків.

Цефіксим потрібно призначати для лікування інфекцій, коли відомий або підозрюваний збудник резистентний до інших широко використовуваних антибактеріальних засобів.

Слід брати до уваги офіційні вказівки щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання. Підтверджена гіперчутливість до цефіксиму чи до інших антибіотиків групи цефалоспоринів або до допоміжних компонентів лікарського засобу; гіперчутливість до пеніцилінів; порфірія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Під час клінічних досліджень не було зареєстровано клінічно значущих взаємодій. Дослідження фармакокінетики показало, що комбінування 1 г пробенециду з цефіксимом знижує загальний кліренс цефіксиму на 25 %.  У людей поєднання антацидних засобів не зменшує всмоктування цефіксиму.

При застосуванні цефалоспоринів, зокрема цефіксиму, у деяких пацієнтів було зареєстровано збільшення протромбінового часу. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антикоагулянти, особливо кумаринові, наприклад варфарин калій, оскільки цефіксим може посилювати ефекти антикоагулянтів, збільшуючи протромбіновий час і підвищуючи ризик кровотеч.

Під час лікування цефіксимом можлива хибнопозитивна пряма реакція Кумбса і хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі при застосуванні таблеток із сульфатом міді, розчинів Бенедикта або Фелінга. Для визначення глюкози в сечі рекомендується використовувати глюкозооксидазний тест.

Особливості  застосування

Бета-лактами, зокрема цефіксим, збільшують у пацієнтів ризик енцефалопатії (що може включати судоми, сплутаність свідомості, рухові розлади, порушення свідомості), особливо у разі передозування та ниркової недостатності.

При застосуванні цефіксиму у деяких пацієнтів були зареєстровані тяжкі шкірні побічні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, медикаментозна реакція з еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром) і гострий генералізований екзантематозний пустульоз. У разі виникнення тяжких шкірних побічних реакцій застосування цефіксиму слід припинити і призначити відповідне лікування.

Перед застосуванням цефіксиму треба ретельно оцінити анамнез пацієнтів щодо наявності у них реакцій гіперчутливості на пеніциліни та цефалоспорини або на інші лікарські засоби.

Цефіксим слід з обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними реакціями на пеніциліни. У дослідженнях як in vivo (в організмі людини), так і in vitro встановлено наявність перехресних алергічних реакцій між пеніцилінами і цефалоспоринами. Такі реакції виникали рідко і розвивалися за анафілактичним типом, особливо після парентерального застосування.

Антибіотики слід з обережністю застосовувати пацієнтам із наявністю в анамнезі будь-яких форм реакцій гіперчутливості, надто після застосування лікарських засобів. У разі виникнення алергічної реакції треба негайно припинити застосування препарату та призначити відповідну терапію.

При лікуванні цефалоспоринами описані випадки медикаментозної гемолітичної анемії, включаючи тяжкі випадки з летальним наслідком. Також повідомляли про виникнення гемолітичної анемії після повторного застосування цефалоспоринів (у тому числі цефіксиму).

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків можливий розвиток нейтропенії та агранулоцитозу, особливо у разі тривалого лікування. Якщо розвивається нейтропенія, необхідно припинити лікування цефіксимом.

При довготривалому застосуванні препарату (понад 10 днів) потрібно контролювати показники крові.

Цефіксим слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі значними порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози. Ниркова недостатність»).

Як і інші цефалоспорини, цефіксим може призвести до гострої ниркової недостатності, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит як основний патологічний стан. При виникненні гострої ниркової недостатності застосування цефіксиму потрібно припинити і призначити відповідну терапію та/або вжити відповідних заходів.

Слід з обережністю призначати лікарський засіб при наявності в анамнезі кровотеч, захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо таких, як виразковий коліт, регіональний ентерит або коліт, спричинений застосуванням лікарських засобів, а також при порушенні функції печінки.

Безпека застосування цефіксиму у недоношених дітей або новонароджених не встановлена.

Тривале застосування антибактеріальних лікарських засобів може сприяти росту нечутливих мікроорганізмів та порушенню нормальної мікрофлори кишечнику, що може призводити до надмірного розмноження Clostridium difficile і розвитку псевдомембранозного коліту. При легких формах псевдомембранозного коліту, спричиненого антибіотиком, може бути достатнім припинення застосування лікарського засобу. Якщо після скасування препарату симптоми коліту не зменшуються, слід призначити пероральний прийом ванкоміцину, який є антибіотиком вибору для лікування псевдомембранозного коліту.

При виникненні коліту середнього або тяжкого ступеня до лікування треба додати електроліти та розчини білків. Слід уникати одночасного застосування лікарських засобів, що зменшують перистальтику кишечнику.

У разі застосування цефіксиму одночасно з аміноглікозидами, поліміксином В, колістином, петльовими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота) у високих дозах необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Після тривалого застосування цефіксиму слід перевіряти стан функції гемопоезу.

При інфекціях, що спричинені бета-гемолітичним стрептококом групи А, курс лікування має становити не менше 10 діб, щоб запобігти гострій ревматичній гарячці.

Під час лікування цефіксимом можлива хибнопозитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивний результат аналізу сечі на глюкозу.

Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не рекомендується вживати алкогольні напої.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) / дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Застосування цефіксиму у період вагітності можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Хоча клінічних даних недостатньо, дослідження на тваринах не виявили тератогенного або фетотоксичного ефекту.

Не слід приймати лікарський засіб у період вагітності або годування грудьми, крім застосування у випадках крайньої необхідності за призначенням лікаря.

Невідомо, чи проникає цефіксим у грудне молоко. Під час годування грудьми дозволяється прийом цього антибіотика. Однак грудне вигодовування (або прийом лікарського засобу) слід припинити, якщо у дитини виникли діарея, кандидоз чи шкірний висип.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтам, у яких при застосуванні лікарського засобу Аріцеф виникають побічні реакції з боку центральної нервової системи (наприклад: судоми, запаморочення, порушення свідомості, рухові розлади), слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. 

Спосіб застосування та дози

Вживання їжі не впливає на всмоктування цефіксиму. Таблетку ковтати цілою, запиваючи склянкою води. Зазвичай курс лікування становить 7 днів, за необхідності — до 14 днів. При лікуванні неускладнених циститів курс лікування становить 3 дні.

Дорослі та діти віком від 12 років з масою тіла більше 50 кг: рекомендована доза становить 400 мг (дві таблетки по 200 мг) на добу одноразово або 200 мг (одна таблетка) кожні 12 годин залежно від тяжкості захворювання.

Пацієнти літнього віку: призначати лікарський засіб у рекомендованій для дорослих дозі. Слід контролювати функцію нирок і скоригувати дозу при тяжкій нирковій недостатності (див. «Ниркова недостатність» нижче).

Ниркова недостатність: цефіксим можна застосовувати при порушенні функції нирок. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 мл/хв або вище призначати звичайну дозу і режим дозування. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв не рекомендується перевищувати дозу 200 мг 1 раз на добу. Це також стосується пацієнтів на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі або гемодіалізі.

Діти. Дітям віком до 12 років (або вагою менше 50 кг) рекомендується застосовувати цефіксим в іншій лікарській формі.

Передозування

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків, зокрема цефіксиму, існує ризик енцефалопатії, особливо у випадках передозування та ниркової недостатності.

Побічні реакції, зафіксовані при застосуванні препарату в дозах до 2 г у здорових добровольців, не відрізнялися від побічних реакцій, помічених у пацієнтів, які приймали препарат у рекомендованих дозах. 

Симптоми: посилення прояву побічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка, симптоматична та підтримувальна терапія. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз лише незначною мірою сприяє виведенню цефіксиму з організму.

Побічні реакції

Нижче наведено дані про побічні реакції цефіксиму за результатами клінічних досліджень у дорослих. Очікується, що частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Частота побічних реакцій визначається за такими категоріями:

-           дуже часто  (≥ 1/10);

-           часто (від ≥ 1/100 до < 1/10);

-           нечасто (від ≥ 1/1.000 до < 1/100);

-           рідко (від ≥ 1/10.000 до < 1/1.000);

-           дуже рідко (< 1/10.000);

-           невідомо (не може бути оцінена за наявними даними).

В межах кожної групи за частотою побічні реакції вказано в порядку зменшення тяжкості.

Органи та системи органів	Побічні реакції	Частота
Інфекції та інвазії	Бактеріальні суперінфекції	Рідко
	Грибкові суперінфекції	Дуже рідко
Розлади з боку крові і лімфатичної системи	Еозинофілія	Рідко
	Гемолітична анемія Тромбоцитоз Тромбоцитопенія Лейкопенія Нейтропенія Агранулоцитоз	Дуже рідко
Розлади з боку імунної системи	Гіперчутливість	Рідко
	Анафілактичний шок Реакція, схожа на сироваткову хворобу	Дуже рідко
Розлади метаболізму та харчування	Анорексія	Рідко
Розлади з боку нервової системи	Головний біль Судоми	Нечасто
	Запаморочення Психомоторна гіперреактивність	Рідко
	Енцефалопатія	Дуже рідко
Розлади з боку травної системи	Діарея	Часто
	Біль у животі Нудота Блювання Метеоризм	Нечасто
	Диспепсія	Рідко
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів	Гепатит Жовтяниця	Рідко
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини	Шкірні висипання	Нечасто
	Медикаментозна реакція з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром)	Рідко
	Мультиформна еритема Свербіж шкіри Синдром Стівенса — Джонсона Токсичний епідермальний некроліз Кропив’янка	Дуже рідко
Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів	Інтерстиціальний нефрит	Дуже рідко
Загальні розлади	Запалення слизових оболонок Лихоманка	Рідко
Відхилення лабораторних показників	Підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня білірубіну в крові	Нечасто
	Підвищення сечовини крові	Рідко
	Підвищення рівня сироваткового креатиніну	Дуже рідко

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 30 місяців.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 7 таблеток у блістері.

По 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Штайнер & Кo. Дойче Арцнайміттельгезельшафт мбХ& Кo. КГ

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Остпросендам 72-74, 12207 Берлін, Німеччина.